Журнал о.Негребецького

Яким був 2009 рік для України?

На запитання УНІАН відповідають відомі й шановані в Україні люди (НЕ ПОЛІТИКИ).
http://www.unian.net/ukr/news/news-354082.html

Олекса Негребецький, перекладач:


Хочеться, всупереч національному характеру, не вживати таких занепадницьких означень, як “рік утрачених можливостей”... Ні. Хочеться сказати щось позитивне й оптимістичне. А позитив і оптимізм у тому, що не всі, далеко не всі можливості ми втратили. Лишилося що втрачати й на наступний рік.
( Read more... )

Лікуюся так:
корінь хрону,
корінь імбиру як пів кулака
велика цибулина
майже така сама завбільшки часничина
третина склянки каєнського перцю
усе це в блендер
залити яблучним оцтом (саме яблучним, не нафтовим)
перетеєтоякйого
їсти ложками, поки не полегшає.
Мені помагає, але таке ж воно кисле, що зуби ціпить! Якщо хтось робитиме - спробуйте менше оцту. Може, меду додати?

Народ жваво обговорює питання фразеологічних інтерференцій між двома найпоширенішими в поспільстві мовами. http://diversey-ua.livejournal.com/503944.html
Те, що на сусідньому автобазарі висять вивіски ГЛУШНЫКЫ, що вболівальники на стадіоні кричать СМЄРТЬ МАСКАЛЯМ - то таке.
Недавно забираю малого зі школи. Виходять два хлопці-першокласники і один другому розповідає: "Русское Э такое же, как наше Є, только в другую сторону".
Отакоє от.

Сьогодні найкоротший День року, а після нього – на Землю спуститься найдовша Ніч

Сонце помре – і народиться знову, життєдайне та непереможне, почнеться новий оберт Кола Сварожого

Слава Коляді! Веселих всім свят!

А сьогоднішню найтемнішу найглибшу ніч на самому денці року, біля самих коренів Древа, чаклуни та відьми з усіх усюд присвятять ворожбі та чарам.

[позичено в http://sparrow-hawk.livejournal.com/1514117.html]

Недавно розповів товариш. У студентські роки він не знав того, що тепер знає кожен школярик. Як звали любиму дружину Сулеймана І Пишного. А в них на курс старше навчалася така собі Настя Лісовська. ( Read more... )

Дочка сходила в кіно про "новолуння". Каже, що в кіні такої гидоти не сказали. Було "новий місяць". Не "молодий місяць" і не "молодик" - та все ж. Отже, лажають не перекладачі, хоч вони теж уміють - лажають люди, які вигадують кінам назви. Переважно беруть вигадане заліщуками і, в міру свого розуміння "этой мовы" та "комерційності" назви, пристосовують до наших умов. Хоч воно переважно ні в тин, ні в красну армію. Бачили ми вже й "сундук", бачили ще багато чого.

Учора скачав два фільми, які свого часу сам і перекладав, але не зумів подивитися. Глянув вибірково там і сям... Сумна картина. Актори ЧИТАЮТЬ текст, а не грають, халтурять, інтонації хибні, ортоепія ніяка... Навіть "вибачте мене" виловив. Як можна бути режисером дубляжу, не знаючи мови?
Я не лізу перекладати на заліську говірку. Не пхаюся в диктори кремлівського телебачення. Отакий я закомплексований. Зате весь час стикаюся з актьорішкамі, дикторцями-ведунцями, журналістами, для яких українська - як для мене фінська. І вони не комплексують, пхають свого кривого язика у всі дірочки...

Ненавиджу книжки. Часто за зміст і завжди - за форму. Ну чому й досі немає стандартів на книжкову продукцію? Не я один про це волаю - либонь, лаявся всяк, хто пробував розставити на одній полиці книжки вельми розмаїтих висот і товщин. Скільки пилюки збирають ці різнокаліберні зшивки задрукованого паперу! Пилючних кліщів, що викликають алергію. Дрібненьких комашок, що гризуть папір і засмічують какашками житло. Павуків. А місця скільки займають книжки! Я вже давно, купуючи одну книжку, одну якусь мушу викидати. Я ще розумію, якщо книжка - витвір поліграфічного мистецтва. Хай буде. Але ж сучасні книжки гівна варті. Поганий папір, погано зшиті і ще гірше склеєні. А цей модний матеріал палітурок! Він усій домашній бібліотеці надає пістрявого й дешевого вигляду. І рветься після трьох прочитань. Навіть совєцькі обклеєні папером палітурки були естетичніші й тривкіші.
Я давно вже читаю зі смартфона. Букви великі, екран підсвічується - можна читати в темряві. А головне - на манісіньку, як 5 коп., картку пам'яті влазять сотні томів. А ще ж є КПК, є рідери, де взагалі комфортно й шикарно читається будь-який текст. І так схоже на звичайний, любий ретроградам, папір.
До чого я хилю - стільки є компашок, які за переказані СМСкою 7 гривень закачають на твій смартфон чи КПК мелодію, чи гру... Чого ж видавництва колупаються з друкарнями, папером, фарбою, тиражами, а не хочуть заколупатися поширенням літератури через GSM чи 3G мережі?
Здається, технічних перепон для цього немає жодних. Захист авторських прав можна відпрацювати.

Які будуть заперечення?
а) "я звикла до запаху фарби й можу читати тільки у вигляді книжки-метелика".

А раніше люди читали з пергаментних сувоїв, з папірусу, з глиняних табличок, з вузликового письма кіпу - і нічого, перевчилися.

б) без роботи залишаться виробники паперу та друкарі.

Скільки ветеринарів, коновалів, ковалів лишилося без роботи, коли автомашини витисли гужовий транспорт... Менше паперу - більше лісів.

в) книжка - самоцінний витвір мистецтва, скарбниця духу, хто про неї забуває, той у грудях не серденько, але камінь має...

Хай поодинокі шедеври будуть. А масова книжка - в txt формат.
Отаке.

Вийшло сьогодні в "Газєте па-каєвскі" моє інтерв'ю http://mycityua.com/articles/interview/2009/12/08/215444.html і я сиджу оце й матюкаюся. Це вже друге моє інтерв'ю, де мене виставляють козлом. Перше таке було в "Газеті по-українськи". Одне-два слова вставлять, пояснення викинуть - і ти ідіот-ідіотом. А ще ж присилають на ознайомлення - щоб потім переробити, як їм захочеться.

У присланому варіанті:
Олекса Негребецкий – человек, благодаря которому на украинском языке заговорили «Альф», «Шрек», машинки из «Тачек» и все без исключения пираты Карибского моря.
У газеті:
благодаря которому на украинском языке «забалакали» .
Одне слівце "забалакалі" - і зразу розмазали "хохла".

Або розповідаю про сім'ю:
Легла она в 2003 году в роддом с нашим третьим ребенком, а я поехал домой готовить место для нового члена семьи. Кое-что из квартиры выбросил, кое-что купил. Самая большая покупка - диван.
А газетний дурко адекватно реагує на народження дитини:
Легла она в роддом с нашим третьим ребенком, а я поехал диван домой покупать.

Я кажу:
Была тогда малюсенькая телекомпания НАРТ

Газета:
Была тогда малюсенькая халтурная-прехалтурная телекомпания НАРТ
Ну не казав я "халтурная-прехалтурная"! Бл...дь!

Я:
У главной проверяющей фамилия была Суслова.
Газета:
одного инициатора моей травли была колоритная фамилия – Суслова.
Та не була вона ініціатором "маєй травлі"!. Ще раз б...дь!

Я: Мне нравится, как работает Ольга Сумская
Газета: Сработался только с Ольгой Сумской . Та нє сработалса я з нею, я взагалі з нею майже не працював. І з Джулією Робертс не працював, узагалі її бачив тільки на екрані, навіщо ж писати: "В рот Джулии Робертс нельзя запихнуть ни одного украинского слова". Не такий я маніяк, щоб пхати щось у рот Джулії Робертс.

З японського літака "Зеро" зробили самальот "Зерт"...
Ех, Таню, Таню...

Колись на вокзалі був свідком, як одна закарпатська циганка хотіла купити поза чергою квитка, мотивуючи тим, що багатодітна. Розгорнула скручений трубочкою паспорт, розкрила на сторінці, де при совітах записували дітей і тицяла касирці. Там олівцем було вписано душ 14 циганчат. Одне ім'я я запам'ятав на все життя - Цибулін.

У восьмому класі вчитель хімії в контрольній роботі повиправляв був мені слово "ситро" на "сітро"... Інша вчителька писала "сило Шевченкове"... Але їх виправдовувало тяжке вчительське життя в селі, тобто в силі - картоплі, буряки, свині, які там книжки/газети.
Учора мій син-першокласник заснув на уроці англійської і вчителька написала йому в щоденник: "пагана поведінка"... Прем'єр-міністром навіяло чи свинку на балконі держить?