Смурний, драматичний, оптимістичний.
Dec. 29th, 2009 03:06 pmЯким був 2009 рік для України?
На запитання УНІАН відповідають відомі й шановані в Україні люди (НЕ ПОЛІТИКИ).
http://www.unian.net/ukr/news/news-354082.html
Олекса Негребецький, перекладач:
Хочеться, всупереч національному характеру, не вживати таких занепадницьких означень, як “рік утрачених можливостей”... Ні. Хочеться сказати щось позитивне й оптимістичне. А позитив і оптимізм у тому, що не всі, далеко не всі можливості ми втратили. Лишилося що втрачати й на наступний рік.
Хоч би що собі думали телевізійні менеджери, а українці в Україні ще є. Подекуди... Сам позавчора двох бачив, разґаварівалі на мовє. Не всіх українців узяли імпортні вакцини, не всіх загнали магнати в приватні ліси в ролі живих мішеней. Декотрі ще насмілюються бігати по тротуарах, поміж припаркованими позашляховиками. Підтримують таким чином фізичну форму, і це додає їм шансів на виживання в далеких лісосмугах Кіровоградщини.
Про минулий рік для мене… Слава Творцю, нічого дуже поганого за цей рік не сталося. Ну, обібрала криза – та не мене ж одного. Ну, роботи поменшало – та не тільки ж у мене. Зате цілий місяць відпочивав. Чудесно поплавав по Десні на своєму любому гумовому човні, поблукав з рюкзаком по Карпатах. А гори (знову позитив) – ще не всі лисі, не всі ліси вирубані, смереки де-не-де стримлять.
І найменший мій син пішов у перший клас.
І не було війни, а це, як казали при есесері, – найголовніше. Отак оптимістично.
Бажаю всім українцям часто митися, щоб не чіплявся різний бруд, тримати в чистоті органи чуття – очі, вуха, ніс – щоб побачити, почути, винюхати, якщо хтось нас захоче вкотре надурити. І тричі на день чистити зуби – щоб розкусити найхитрішого й найпідступнішого ворога.
А ще нехай вам Дід Мороз чи Санта-Клаус, чи той, у кого ви вірите, подарує по дзеркальцю – ану ж воно поможе того ворога виявити.
На запитання УНІАН відповідають відомі й шановані в Україні люди (НЕ ПОЛІТИКИ).
http://www.unian.net/ukr/news/news-354082.html
Олекса Негребецький, перекладач:
Хочеться, всупереч національному характеру, не вживати таких занепадницьких означень, як “рік утрачених можливостей”... Ні. Хочеться сказати щось позитивне й оптимістичне. А позитив і оптимізм у тому, що не всі, далеко не всі можливості ми втратили. Лишилося що втрачати й на наступний рік.
Хоч би що собі думали телевізійні менеджери, а українці в Україні ще є. Подекуди... Сам позавчора двох бачив, разґаварівалі на мовє. Не всіх українців узяли імпортні вакцини, не всіх загнали магнати в приватні ліси в ролі живих мішеней. Декотрі ще насмілюються бігати по тротуарах, поміж припаркованими позашляховиками. Підтримують таким чином фізичну форму, і це додає їм шансів на виживання в далеких лісосмугах Кіровоградщини.
Про минулий рік для мене… Слава Творцю, нічого дуже поганого за цей рік не сталося. Ну, обібрала криза – та не мене ж одного. Ну, роботи поменшало – та не тільки ж у мене. Зате цілий місяць відпочивав. Чудесно поплавав по Десні на своєму любому гумовому човні, поблукав з рюкзаком по Карпатах. А гори (знову позитив) – ще не всі лисі, не всі ліси вирубані, смереки де-не-де стримлять.
І найменший мій син пішов у перший клас.
І не було війни, а це, як казали при есесері, – найголовніше. Отак оптимістично.
Бажаю всім українцям часто митися, щоб не чіплявся різний бруд, тримати в чистоті органи чуття – очі, вуха, ніс – щоб побачити, почути, винюхати, якщо хтось нас захоче вкотре надурити. І тричі на день чистити зуби – щоб розкусити найхитрішого й найпідступнішого ворога.
А ще нехай вам Дід Мороз чи Санта-Клаус, чи той, у кого ви вірите, подарує по дзеркальцю – ану ж воно поможе того ворога виявити.