СКАРБ

Sep. 6th, 2009 11:50 pm
zieg: (Bufo_viridis)
1993 чи 1994 рік. Телекомпанія, котра нині називається ІСТV, розміщувалась тоді в одній кімнаті на вул.Дорогожицькій, там, де стоїть телевежа. Приходжу я якось на роботу, і бачу, що у величенькому холі, прямо посередині, стоїть відомий на всю країну диктор, власник прекрасного голосу, з котрим ми записали безліч усього і до, і після – і страшно хилитається туди-сюди. І на лице аж чорний. «Що сталося, М.Т.?» - питаю. Довго не казав М.Т., та врешті махнув рукою і розповів. Виявляється він уклав усі свої гроші – тисячі доларів у «Алькор-траст». А тоді якраз була в розпалі трастова афера, коли людей почистили бандюки і повтікали. Засновник «Алькор-трасту» теж утік. З грошима М.Т. А що таке була тоді тисяча доларів? Найняти однокімнатну квартиру на Троєщині можна було за 20 доларів, чудово пообідати в кафе «Рось» навпроти Бабиного Яру – вчотирьох! – за один долар…
Зате М.Т. хоч спогад лишився – авжеж, брав участь у трастових аферах! А от я…
У другій половині 90-х мав я таку парубоцьку заначку – теж тисячу баксів. І, щоб жінка не знала, тримав її в кишені старих ремонтних, заляпаних фарбою, штанів. І забув про них. І згадав про ту тисячу аж через тиждень після того, як штани викинув на смітник… Найняти квартиру тоді можна було баксів за 40-50.
До чого це я? А, розбираючи книжки, знайшов заначку чи то з кінця 80-х, чи то з початку 90-х років минулого століття. 412 рублів, а копійок і не знаю скільки. Ставка в мене була 160, але одержував десь у межах знайденої суми. Місяць роботи – котові під… Під палітурку. Можна було купити невеличкий телевізор.
Мораль – пам’ять треба тренувати змалечку!

zieg: (Default)


Проїзд у трамваї - 3 коп.!!! І ковбаса навіть була по руб 60 - "чайна". Правда, зарплатня - 95 руб.
zieg: (Default)


Викинуті книжки та відеокасети
zieg: (Bufo_viridis)
Знову назріло - треба викинути десяток книжок, щоб було де ставити нові. Поки що відібрав тритомник "Діпламатіческій славарь"... І затримався на книжці одного теледіяча. Гостре редакторське око вихопило:

Заплетающимся языком продюссеры раскрыли карты...
...над нами витает оттенок...
...мы собирались этот оттенок развивать...
Телевидение - не место предаваться комфорту.

Непоганий був телевізійник, між іншим.
zieg: (czmo)
Завтра за найкращий україномовний переклад нагородять канал СТБ - за серіал "Доктор Гаус". Вийде від них тітка і скаже: "Дякую всіх експертів..."
zieg: (Default)
В КРАЇНАХ, НОВИХ ЧЛЕНАХ ЄВРОПЕЙСКОГО СОЮЗУ, ДЛЯ ЗНИЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ТУРИСТІВ З ПОЗАБЛОКОВИХ КРАЇН

Я бував у двох болгарських аквапарках. Один, старіший, лежить ближче до Поморія і називається "Акціон". Другий, новіший, розташований ближче до Несебра і має назву "Аквапарадіз". У першому спускальні гірки встановлено на металевих конструкціях, тому підходи до них прозорі, відпочивальник знизу бачить, де є черга - і йде туди, де черги нема. Тому вдається покататися на всіх бажаних гірках.

Весь цей аквапарк викладно друбненькими басейновими кахликами різних відтінків синього.
У другому аквапарку замість ажурних металевих конструкцій збудовано прегарні здалеку вежі, що нагадують казковий середньовічний замок.

Відпочивальники заходять через єдиний вхід, стоять у довжелезній черзі на єдиних ґвинтових сходах, од яких у різні боки відходять плутані переходи невідомо куди. Тобто, ставши в чергу, ти не знаєш, чи до обраної тобою гірки вона вишикувалася - бо муровані стіни затуляють усю видимість. Як наслідок - не вдається з'їхати з найпопулярнішого спуску. На додачу у вежі дмуть шалені протяги і люто смердить сцяками. А вимощено весь аквапарк невідомим бетоноподібним матеріалом - страшенно слизьким. Подекуди висять таблички - мовляв, слизько, бі керефул. Проте бути обачним не завжди вдається.
Постоявши хвилин 15 у довгій черзі, я вирішив відмовитися від наміру з'їхати в "чрну дупку", а краще перейти на іншу гірку. І пішов по сходах униз. І внизу на мокрій підлозі як послизнувся! Як навернувся! Надувний круг урятував мені хребта, а от ліктем я приклався до бетону неабияк. Поматюкався, постогнав, посичав, потім забув. Однак на другий день на передпліччі вилізла велика болюча ґуля. І оце вже місяць не сходить. Сходив до лікаря, він призначив гель "долобене". Мажу. Якщо й помагає, то дуже непомітно. А мене завжди цікавила спортивна медицина - як спортовцям вдається так скоро заліковувати доволі страшні травми? "Васстаналівацца", як вони кажуть. Питаю в товаришевої жінки, колишньої баскетболістки: як, мовляв? Вона каже, що долобене-гель до лампочки, що треба робити компреси з сечі. І товариш каже те саме. Уринотерапія така. Гм. Дякую, що хоч не пити.
Мажуся долобене.
zieg: (Default)
При купівлі трьох і більше квитків одночасно ми завеземо вас на тисячу кілометрів далі!
zieg: (Default)
Це ж я сьогодні одвів найменшого в перший клас!



zieg: (Default)
"Українська газета" цікаво розписала, хто, коли й чим писав. http://gazeta.ua/index.php?id=305715
Згадали про чорнильниці-невиливайки, дали навіть схему дії. Автір зазначив, що 1969 року було їх вилучено, й дозволено писати авторучками. Не знаю, як де, але я мінімум до 1971 писав отаким осьо пристроєм:



Read more... )
zieg: (StG-44)
Найкраща - українська - книжка про Польщу в Другій світовій оце: http://ukrlife.org/main/evshan/galchevsky0.htm
zieg: (Bufo_viridis)
Дивився вчора по "Аль Джазірі" репортаж про похорон сенатора Едварда Кеннеді. Коли під'їхав катафалк до, здається, Капітолію, всі присутні на похороні весело заляпали в долоні, заулюлюкали, радісно заусміхалися!!! І потім, усміхаючись, ледь не регочучи, висловлювали "співчуття" близьким та рідним. Зразу пригадалася широчезна усмішка Біла Клінтона на похороні його матері. "Ох, було весело, коли батько повісились. Ми так нагойдалися!" Антиподи, одно слово.
zieg: (Bufo_viridis)
Проходив сьогодні у дворі, а діди-пенсіонери на лавці ведуть вічне обговорення прожитого. Чую, один говорить буквально таке: "Йому жінка не дає, то він розстібне ширіньку, вивалить кабаку та й ходить". Я отак зразу й уявив усю ту сімейну драму включно з тракторною молодістю й остюками в пазусі, ФЗУ, пайки від профкому, три покоління в хрущовці, телевізор "Бєрьозка"... А слова які! "Кабака"! Я було думав, що крім мене, ніхто вже таких епічних слів не знає... Та ба, знають. А ще ж було таке чудове слово "брун"... Це від нього, либонь, походить модний серед підорів духа фільм "Бруно"...

Ще сьогодні ходив на дитячий книжковий ярмарок в Українському домі. Купив дітям кілька книжечок. Розгорнув одну в метро. Наталка та Олександр Шевченки. Усе в шоколаді. - К.: Грані-Т, 2008. - 168 с. І перше, що впало у вічі: "...Мирон так полюбляє ЗАКЛАСТИ ЗА КОМІРЧИНУ, що вже бачить не тільки сині вогні, а й зелених чортенят". Вау! Людина не просто за комір закладає, а за комірчину! Це ж розмах! Це епічно! А потім почне закладати (мабуть, кабаку) за курник, за ґанок, за літню кухню... Який характер! Які можуть бути сюжетні лінії! "Блесна" на сусідній сторінці - то вже таке, оздоби. Ще прочитав у цій книжечці ззаду, що літературний її редактор - Ірина Магдуш, випусковий редактор - Іван Андрусяк. А більше й не читав.
zieg: (Default)
Казка
Коло одного села була військова база. Військова база – це таке обгороджене колючим дротом місце, куди генерали заганяють солдатів, щоб ті там жили й зберігали зброю. На військовій базі коло одного села солдати зберігали ракети та яйця драконів. Яйця драконів створили учені в таємному інституті, щоб, як спалахне війна, зарядити ними ракети і стрельнути за далеке море у ворожу країну. Там з яєць мали вилупитися дракони й поїсти у ворожій країні всіх правителів.
Однак війна не спалахнула, цар нашої країни проторгувався і дуже збіднів. Через те перестав видавати солдатам зарплатню. Солдати мусили харчуватися салом – на кожній військовій базі обов’язково є свиноферма, тому сала було вдосталь. Та не було хліба. А сало без хліба – дурне, тож солдати вимінювали хліб за ракети, смажили на салі яєчню з драконячих яєць і їли з хлібом.
Незабаром і ракети, і сало, і драконячі яйця закінчилися. Солдати ще трохи посиділи голодні, а потім розійшлися хто куди. Селяни з одного села змотали з-навколо бази колючий дріт і пообгороджували ним свої городи. А потім почали розбирати військову базу на цеглу й будувати з неї курники.
Read more... )
zieg: (Default)
Порився по давніх "філософських зошитах". Надибав зроблені колись давно означення всього найголовнішого. Понишпорив у скарбниці знань - Інтернеті. Знайшов мало схожого. То нехай воно, давнє, тут повисить.

БОГ Є ІНІЦІАТОР, ГЕНЕРАТОР І СУТЬ ЄДИНОГО ПОЛЯ.

Треба буде розшифрувати моє розуміння єдиного поля. Може, все зводиться тільки до енергії?

ГРІХ - ЕКСПЛУАТАЦІЯ ЧУЖОЇ ЕНЕРГІЇ.
ДОБРО - ДІЯЛЬНІСТЬ, СПРЯМОВАНА НА ЗМЕНШЕННЯ ВНУТРІШНЬОЇ ЕНТРОПІЇ СИСТЕМИ (ПОПУЛЯЦІЇ) ТА НА ЗБІЛЬШЕННЯ ВПОРЯДКОВАНОСТІ ПРОЦЕСІВ
ЗЛО - ДІЯЛЬНІСТЬ, СПРЯМОВАНА НА ЗРОСТАННЯ ЕНТРОПІЇ В ПОПУЛЯЦІЇ ТА ЗБІЛЬШЕННЯ НЕВПОРЯДКОВАНОСТІ ПРОЦЕСІВ


Треба буде поміркувати, пошукати слабких місць. Розписати, яких саме процесів.

ЖИТТЯ - ЦЕ ФОРМА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ (характерна зменшенням внутрішньої ентропії в живій системі за рахунок збільшення ентропії зовнішньої), ЯКА ЗАБЕЗПЕЧУЄ ІСНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ, НЕОБХІДНОЇ ЗОКРЕМА, ДЛЯ РОЗШИРЕНОГО САМОВІДТВОРЕННЯ ЦІЄЇ ФОРМИ В ПРОСТОРІ І ЧАСІ.

ЕТНОС - ХАРАКТЕРНА ДЛЯ ПЕВНОГО АРЕАЛУ ПОПУЛЯЦІЯ ЛЮДИНИ РОЗУМНОЇ, ПОЄДНАНА СПІЛЬНИМИ СИНХРОННИМИ ТА ДІАХРОННИМИ ІНФОРМАЦІЙНИМИ ПОТОКАМИ.

Ще трошки подумати над означенням нації.

ПАСІОНАРНІСТЬ - НЕАДЕКВАТНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНИХ, ПРОТЕ НЕ ВІДСУТНІХ ЦІЛКОВИТО, ТЕРИТОРІАЛЬНИХ, МАТЕРІАЛЬНИХ ТА ХАРЧОВИХ РЕСУРСІВ.


Щось сюди треба додати про наростання кількості хромосомних аберацій.
zieg: (tanczyk)


Шейх Саїд Абу Саад. Або Олександр Тіхоміров

Симпатичний, ерудований хлопець привернув мою увагу своїми відеорозмовами на Кавказцентрі. Партизан з автоматом у глухому лісі розповідав про боротьбу, легко цитуючи Коран, аргументуючи, роблячи логічні висновки, пояснюючи. І все це - з легким гумором глибоко освіченої людини. З інтересом читав його "Герои Истины и лжи". А сьогодні заходжу на Кавказсентр і: Шахідом, що атакував ГОВД і РОВД в Назрані, був Шейх Саїд Бурятський http://www.kavkazcenter.com/ukr/content/2009/08/26/10840.shtml. І відео - Саїдове передсмертне звернення, потім жовта "газель" в'їжджає у двір ментовського відділку. Вибух. Повторений тричі. Саїд знищив кілька десятків муртадів. Шкала цінності життя - ну ніяк не варте припинене існування навіть ТИСЯЧ тупих автоматників життя одного мислителя. І все ж - СЛАВА ГЕРОЯМ.
zieg: (Default)
Чесно кажучи, я ні сном ні духом не знав про існування такого львівського кінофестивалю "Кінолев". http://www.idem.org.ua/kinolev/ua/kinolev/ Міжнародного. А тут раптом bndr_ndrj пише й питає координат для організаторів. Одно слово - був. Дивився в підвалі деякі короткометражки. Знаю, що хотів подивитися "Леґедзине", зняте Наомі Умань http://gazeta.ua/index.php?&id=209679&s=accent4. Побачив чималий шмат. Блякле зображення, щопопальний звук. Але... Життя нормальних людей. Такий фільм треба зняти в кожному українському селі. Чи хоч в одному на район. Бо відходять ті люди, ті характери, відходить та психологія, та міміка, відходить той спосіб життя. Людина отак просто наставляла камеру на людей, на їхню роботу - і вийшла Картина. Яка передає Життя більше, ніж спеціально задуманий фільм зі сценарієм, крутими камерами, кранами, світлом тощо. Чому наші кінщики так люблять викрутаси, люблять показати життя крізь дірочку в сраці (чи пісьці), та так показати, щоб нічого ж нормального, природного, живого в тому житті не було? У літературі "вони" це називають "постмодерн", "дискурс" і "тексти", а в кіні як? І чому ця далека від України американська єврейка просто взяла - і показала життя життям?
Увечері на кінофестивалі говорили про Берймана (здається, так правильно вимовляють шведи).
Read more... )
zieg: (Default)
У неділю подзвонив пан Олесь Дзиндра й покликав у "галицьку столицю" на закриття кінофестивалю "Кінолев". Відпрацьовуючи новий операційний статус "легкість на підйом" я взяв та й увечері поїхав. Розумію, що Львів узовджівпоперекперефотографований, та все ж - се особисто мій "імпресіонізм". Зазначу, що колись мені це місто дуже не подобалось, насамперед - людьми. При чім практично всі до одного львів'яни, зустрінуті за межами Львова, були класні, цікаві, щирі люди. А в самі місті - ну огидні та й годі. Тому я років 15 і не бував. Цього разу я думку змінив і місто мені сподобалось. Насамперед тим, що в ньому нема 30-40-поверхових пам'ятників київсько-донецького жлобізму. Що місто значною мірою повернуло собі європейський дух на відміну від провінційно-райцентрівсько-містечкового, що панував тут раніше.

Просто бруківка
Read more... )
zieg: (Misce)
Нема ні натхнення, ні сили коментувати "подолання вето". Але - якого дідька мене позбавили законного права обирати Президента? Отак непомітно стався антидержавний переворот. Здається, піпл цього ще не прохавав.
Щоб вони виздихали всі до одного - крім Зайця.
І що робитиме месія? І хто ж його підтримає?
zieg: (sniper)
Коли досить непоганий український дитячий журнал ілюструє допис про українську міліцію знімком мєнтів заліських, з курми-табака над тулією, я радію - щасливі люди, ніколи не мали справ з міліцією.
Коли інший український дитячий журнал майже цілий номер (здвоєний!) присвячує анімаційному фільмові "Тачки" (ви чули про такий?), я радію - щасливі люди, "времьон не наблюдають". Уже три роки з гаком минуло, як "Тачки" вийшли на екран, уже три роки, як відгриміли битви за український дубляж. Уже й сліпі й глухі, і навіть журналісти знають, що наші "Тачки" вдалися краще за їхні, що наш буксир Сирник - це вам не їхній Метр, і що живуть наші герої в містечку Радіаторний Рай... Сліпі й глухі, і навіть журналісти це знають - а до деяких щасливих мудаків не дійшло і за три (з половиною!!) роки.
Дитячий журнал "Стежка" - кубло щасливих мудаків. Осьо їхні заголовки: Головний редактор - С.Б.Андрійович, літредактор - О.Дерманський, відповідальний редактор - В.О.Чернявський, художній редактор - О.М.Говзан. Усі ці щасливі мудаки гуртом умудрилися НІЧОГО не чути й не знати про дубльовані українською "Тачки" і годують дітлашків заліською відрижкою десятитисячним накладом. Сирник у них - Метр, Радіаторний Рай - Радіатор Спрінґс... Та й прізвище Блискавки за правописом пишеться не так, як ви, щасливі підораси, написали - "Макквін". А як зворушують фразочки типу: "О, ви часом, не знаєте, хто цю пісню співає? Чи не Елвіс?" Авжеж, Елвіс - улюблений співак мого шестирічного сина та інших українських пуп'янків.
Знаючи, хто в "Стежці" пише історії на пів номера, я здогадуюся, хто там найщасливіший.
А ще ж, кажуть, виходить особливий журнал (українською!), який так і називається: "Тачки". Цілковито присвячений життю в Радіаторному Раю. Гм. Хай щастить!
zieg: (czmo)

Передстартова кава в Чернігові


Хмарки біжать - милуюся...

Read more... )

March 2012

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Syndicate

RSS Atom
Page generated Mar. 19th, 2026 08:52 am
Powered by Dreamwidth Studios

Expand Cut Tags

No cut tags

Most Popular Tags