Журнал о.Негребецького

Тобто - одне з див. У нас є слово "булава" - такий клейнод, символ влади. І всі про неї мріють, і дарують одне одному дерев'яну, купивши на Узвозі. А дуже маленької штучечки, вельми на булаву схожої, у нас нема. Є "шпилька". Ну чого не може бути булавки?

Ні, на одному диві не зупинюся.
Ще дива:
Чим керується більшість редакторів, яким іноді потрапляє в руки мій текст, коли вони міняють "тільки" на "лише", "коло церкви" на "біля церкви", "на" на "тримай"?
"На майдані коло церкви
Революція іде..."
"А нате вам, пане Азенку, дулю!"

І міняють "раз, два, три" на "один, два, три", забувши, як "гей, там на горі Січ іде, гей, машерує..."
І вважають, що ходити треба "до туалету", а не "в туалет"... І "брати до рук" а не "брати в руки"
"Гукнув цар на свої гайдуки -
Беріть Байду добре в руки..."

МІЖМОВНА ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ
І чого українці драЖнять, а кацапи драЗнят, однак в українців "подраЗник", а в кацапів - "раздраЖитель"?
І чого кацапи ніяк не вирахують, чого в них "сиВОРОтка", єдине таке слово, що випадає з усіх етимологічних рядів, тоді як в інших слов'янських мовах "сиРОВатка" (або щось схоже), бо це від "сирий", "сиРОВий", і споріднено з "суРОВий", а в українців хоч і "сиРОВатка", зате "суВОРий"?
І слова "требуется", "требование" у нас украли москалі, бо в них нема слова "треба". І слово "полотенце" (маленьке полотно), бо заліським наріччям мало б бути "полотенцо". І ще багато чого.

Таке враження, що австро-угорські генштабісти перед тим, як вигадувати нам нашу мову, добряче нализалися в генштабі Золотої Орди й спочатку вигадали мову їм.

Уже Донія, Ар'єва та Кіпіані якийсь кацапський мудак залічив до педофілів. Круто.
http://www.zerkalo.net.ua/news/564.html
Нема слів. Так до кожного можуть добратись... Що шукати - відмазку-алібі чи шматок іржавої арматури для пєтрофа?

Змалку, ще до школи, в мене було три улюблені книжки: "Сильні духом" Д.Мєдвєдєва (українською), "Пригоди Марко Поло" Віллі Мейнка (українською) та "Мільій друг" Ґі де Мопассана заліською говіркою - я був єдиний у першому класі, хто вмів нею читати. Ще пробував долати збірку оповідань Олеся Бердника "Поза часом і простором", але чогось воно мені не йшло. "Сильні духом" - це був найулюбленіший, прочитаний разів 20 твір. Подорослішавши, я зрозумів, що насправді я не по той бік барикад, і що все було не так, і що нквдиста Кузнєцова вбили наші. Уже в новому тисячолітті виявив, що Кузнєцов, як і належить нквдисту, був мразь і паскуда. Що я інтуїтивно підозрював. А тепер ще й Кіпіані додав відерце інформації до "світлого образу" мерзотного хероя.

http://vaxo.livejournal.com/363678.html

Який до всього підсумок? Простий: Смерть комуністам.

Учора виявив, що в слові "повільніше" наголос геть не там, де велить логіка й здоровий глузд. Не там, де в схожих словах "зеленіше, твердіше, сильніше". Хочу подивитись укладачам словників у вічі. З синового підручника хімії для 7 класу довідався, що один з агрегатних станів речовини, той, який у мій час називався "газоподібний", тепер називається "газуватий". Чого ж тоді два інші стани не "твердуватий та рідкуватий"? І чи не поцуватий той, хто цей придумав? Зазирнув у статути Збройних сил - і таке там побачив, що волосся дибки стає. Не дивно, що на параді з нагоди чергової річниці т.зв. "незалежності" війська (крім ліцеїстів та міліціонерів) відповідали на привітання кацапським наріччям.
Не хочеться вдаватись до сталінської лексики, але це явне шкідництво на мовному фронті.

Давненько не брався за "прочотні" книжки, особливо сучасних українських авторів. Вирішив надолужити, ознайомитись, що ж воно і як. Спершу взяв останню книжечку "патріарха". І в перших же рядках прочитав, що ледь чи не всю зиму автір провів у Берліні... Довго реготав, бо це мені нагадало пародію на пародію. Далі не читав. Потім узявся за автірку, яка описує світ од імені муЩини. Здолав півтори сторінки й покинув, бо муЩини такі не бувають - навіть педерасти. Та й пише автірка так, що... Краще б і далі працювала моделькою. Третій був модний харківський писун Ж. Його книжечку здолав усю. Враження - автір мимоволі пише добре, а тоді до нього доходить: "Ой, чого ж це я пишу добре?! Я що хіба, не гомофіл?" І починає писати "тексти". Потім лягає спати, а зранку, забувшись, знов пише добре, потім знов сахається й пише "тексти"... Очевидно, міг би й сюжет вибудовувати, й образи виводити, однак тяжко працює над собою, щоб виходили не романи, а саме "тексти". Дискурс такий постомодерний.
А потім розгорнув Винничука й прочитав із задоволенням. А назви не пам'ятаю. І про що - теж не згадаю.

Тиждень вештався по Карпатах. Самостійно. Пантирський перевал (він же Перевал легіонів), гори Ґропа та Братківська, хащі й темні ліси навколо села Бистриця.

Се я на Братківській


Спатиму під Ґропою.
Збираюсь написати репортаж для вувуву карпати ком уа.
Е-е-е!!! Та се ж День туриста сьогодні! А я й забувся!

Рівно 20 років тому о 17:21 я сів у поїзд номер 627 на Чернівці. Повний вагон телевізійної апаратури, кофрів, якихось скринь, зачохлених гітар. Оператори, журналісти, музики. У Вінниці підсідають іще музики. Награють на гітари - досить непогано. Магнітофон горлає: "Я иду в каба-а-а-ак". По-українському балакаємо я та провідниця. Їдемо на фестиваль української музики "Червона Рута".


А вже там було...
( Read more... )

З майбутніх мемуарів.
Років тридцять тому, Київ, вул.Желябова, ранній вечір. Іду, про щось своє думаю. Від зграйки дітей відокремлюється дівчинка років шести, підбігає до мене й питає: "Дядя, скажітє, каторий час!" Абсолютно на автоматі відповідаю їй: "Сьома вечора". І бачу, як дитя змінилось на лиці. Відчуло щось ЧУЖЕ. ЧУЖИНСЬКЕ. І що це чуже треба відторгнути, треба його затоптати, принизити, бо ЧУЖЕ. Набирає дитя повітря й випалює: "РУССІШЕ ШВАЙН!" Знищило мене й утекло.
Оце таке.

* * *
Єсть бєсєдка в ґорадє Черкасси,
Старий дом, зєльоная ліства...
Піанєрка із шестова класса,
Дєвачка в бєсєдкє той жила.

Раз в бєсєдку варвалісь фашисти,
Сталі мучіть дєвачку, питать.
Ґдє ат нємцеф скрилісь каммуністи
І ф каком атрядє твая мать?!

Долґа-долґа дєвачку питалі,
Жґлі єй рукі, рвалі валаса...
Нічево ана ім нє сказала,
І фашисти вижґлі єй ґлаза...

Єсть бєсєдка в ґорадє Черкасси,
Старий дом, зєльоная ліства...
Піанєрка із шестова класса
Дєвачка замучєна била.

Співати на мотив "Катюші", тільки веселіше.

Стаття про генерала СБУ Володимира Рокитського.
http://www.mukachevo.net/readnews.php?nid=21855

Цікаво те, ще Володимир свого часу закінчив біологічний факультет. А на другому курсі ми мешкали в одній кімнаті гуртожитку. З чотирьох душ тодішнього населення кімнати один - перекладач, другий - генерал СБУ, третій - був начальником карного розшуку одного зі столичних районів, а тепер адвокат... І тільки один працює в царині, близькій до біології.

І що таке "Гогольфест"? Ксенія Сладкевич умовила мене взяти в цьому Г-фесті участь. У вівторок о 15 годині провести разом з Євгенією Кононенко оцей самий "майстер клас". А тема! «Про інтимні стосунки оригіналу (чоловіка) та перекладної версії (жінки) в літературі та кіно». Щось я не впевнений, що стосунки між обома об'єктами аж такі ґендерно-інтимні. Я б черпав порівняння з технічної царини. Фото-шоп і жива пика? Нє, радше жива пика та фотографія. Найчастіше ч/б, інколи кольорова, дуже рідко - художній фотопортрет. Отакоє от.
Сподіваюсь, на майстер-класі не треба вчити перекладати? Бо я не вмію.