zieg | САҐИ ПРО ФОРСАЙТІВ (Reply)

Проходив сьогодні у дворі, а діди-пенсіонери на лавці ведуть вічне обговорення прожитого. Чую, один говорить буквально таке: "Йому жінка не дає, то він розстібне ширіньку, вивалить кабаку та й ходить". Я отак зразу й уявив усю ту сімейну драму включно з тракторною молодістю й остюками в пазусі, ФЗУ, пайки від профкому, три покоління в хрущовці, телевізор "Бєрьозка"... А слова які! "Кабака"! Я було думав, що крім мене, ніхто вже таких епічних слів не знає... Та ба, знають. А ще ж було таке чудове слово "брун"... Це від нього, либонь, походить модний серед підорів духа фільм "Бруно"...

Ще сьогодні ходив на дитячий книжковий ярмарок в Українському домі. Купив дітям кілька книжечок. Розгорнув одну в метро. Наталка та Олександр Шевченки. Усе в шоколаді. - К.: Грані-Т, 2008. - 168 с. І перше, що впало у вічі: "...Мирон так полюбляє ЗАКЛАСТИ ЗА КОМІРЧИНУ, що вже бачить не тільки сині вогні, а й зелених чортенят". Вау! Людина не просто за комір закладає, а за комірчину! Це ж розмах! Це епічно! А потім почне закладати (мабуть, кабаку) за курник, за ґанок, за літню кухню... Який характер! Які можуть бути сюжетні лінії! "Блесна" на сусідній сторінці - то вже таке, оздоби. Ще прочитав у цій книжечці ззаду, що літературний її редактор - Ірина Магдуш, випусковий редактор - Іван Андрусяк. А більше й не читав.