Журнал о.Негребецького

Зводив старших дітей на Найвищу Вершину Неньки. Для них це неабияке звершення. Особливо без "Мівіни". Сам був, здається, вп'ятнадцяте чи вшістнадцяте.
Поведіть своїх хоч на "Смурфиків".

Цікаво, що писав у п'ятій графі чоловік з ІБ "Марк Олесьович"?

Щоб не помилитися й серед юрби манкуртів та донецьких посіпак упізнати свого однодумця, варто знати: 1) щирий український націоналіст НІКОЛИ не говорить і не пише українською грамотно; 2) у щирого українського націоналіста електронна пошта завжди mail.ru; 3) щирий український націоналіст з двох джерел (одне українське, друге кацапське) ЗАВЖДИ обере кацапське. Навіть якщо він організовує збіговисько, в назві якого є прізвище Бандери, він наведе вам карту кацапською говіркою - бо перемкнути Ґуґл на українську йому не вистачає інтелекту. http://bandershtat.org.ua/dojizd/dobyrannya-do-lutska/
Можливо, ці три пункти треба долучити до Декалогу українського націоналіста. Тільки він тоді буде не декалог.

Наприкінці 70-х, на початку 80-х була така модна наукова фішка - ізольовані протопласти. Це коли з клітини обдирали оболонку й лишали її з усіма клітинними кишками назовні, без "шкіри". І примушували так жити, а потім нарощувати нову "шкіру". І, буцімто, певними маніпуляціями з такого ізольованого протопласта можна було виростити цілий організм. Ви собі уявляєте? Овечка Доллі, одно слово. Але в нашому випадку мали вирощувати виноград. Красиве і корисне, троянди й виноград. Ого-го які перспективи. Філоксера, інші хвороби - все буде нестрашно, якщо вдасться розмножувати джерело іскристої радості з однієї обдертої клітинки. І займався цим молодий аспірант П., комсорг Інституту ботаніки. Оскільки він більше віддавався не науковій, а комсомольській роботі (що в ті совіцькі часи було цілком правильно), то ізольовані протопласти трохи занехаяв. А тут підоспів час звітувати саме за наукову діяльність, а не за проведені атестації та зібрані членські внески. І – уявляєте? – виявилося, що в нього все гаразд. Заходить комісія на чолі з директором Інституту, академіком Ситником в оранжерею, дивиться – якими гарненькими рівненькими рядочками зеленіють, тягнуться до сонечка сформованими листочками рослинки, вирощені з товчених, обпатраних, облущених, обварених, кислотами та препарувальними голками мучених клітинок! Ну все, кандидатську, вважай, захищено, лишилися формальності. Але... Ви думаєте, комусь у відділі потрібен молодий, партійний кандидат наук? Та ще й чоловік. Ха! Конкурент за посади та привілеї. І що робить одна вчена дама? На очах у директора, ретельно розрахувавши траєкторії поглядів, бере й ефектно висмикує виноградну Доллі з ґрунту. І... І виявляється, що рослинка росте з якоїсь палички... У виноградарстві ця паличка називається чубук. І саме ними, живцями-чубуками споконвіку розмножують виноград. Тобто комсомольський секретар і перспективний аспірант замість морочитися з клітинами-препаратами-мікроскопами, взяв і натицяв у землю чубуків... Ну, був шкандаль, П. втік на лікарняний, з аспірантури його здається, вигнали... А міг би дорости до член-кора.

http://simf.org.ua/2011/news/345906.html

Хто їде в Крим відпочивати,
Той гімноїд. І годі щось додати.

Старша дочка в дитинстві, у 2-3 роки, звикла, що в неї є менший (на рік) брат Ярик, який з нею скрізь і всюди. І коли ми познайомилися з однією сім'єю, яка мала одну дитину - дівчинку - наша Яся спитала:
- А де їхній Ярик?
* * *
Найменший, прийшовши з дитсадка, зітхає:
- Бідний метелик. Діти кажуть на нього "бабушка".
* * *
А вчора він же питає:
- Тату, що таке "олюнь"?
- Гм. Де ти таке чув?
- По радіо. Двадцять третє олюня.

Тривалий час не брав у руки паперових видань, а це взяв і купив. "Українського тижня" в кіоску не було, "Україна молода" отупіла так, що й чути про неї не хочеться, тож узяв "Газету по-українськи". Вона хоч і обкакує людей, та часом цікаво висвітлює несподівані аспекти життя. І серед іншого бачу - авторська колонка Миколи Рябчука про американські східці. Мені аж цікаво стало - вони з Андруховичем на якісь інші теми теж пишуть, чи їх зациклило на вихвалянні принад зарубіжного життя? І взагалі - ГПУ давно має послати за кордон Жежеру, хай і він напише про буржуазних білочок. Буде цікавіше.

При розвиненому соціалізмі в деяких жінок був звичай - рідних чоловіків одягати якомога гірше в межах допустимого: "шоб нє увєлі". Побачивши цю пару, подумав, що звичай не відмер. Вона вбрана по-офісному пристойно, хоч і з явним нальотом троєцького шику. А він... Одно слово - в босоніжках на чорні шкарпетки. І китайський годинник на руці, точнісінько такий, як я недавно писав: http://nehrebeckyj.livejournal.com/142068.html З величальною піснею американської морської піхоти серед інших шести мелодій будильника. Років 20 носить, не менше.
Через якийсь час спілкування він:
- Ви так гарно розмовляєте українською...
Знизую плечима:
- Угу.
- І діти ваші так гарно розмовляють українською...
Знизую плечима:
- Угу.
- А я свого не навчив...
- Чого ж? - питаю.
- Теща в мене росіянка... Української терпіти не може...
Знизую плечима мовчки.

А може, хто зі старших пам'ятає, коли Табачник очолював адміністрацію Кучми, а Ющенко був прем'єром і якийсь досить невеликий кредит поклав у якийсь не такий банк, і приїхав Строуб Телбот і зустрічався з Табачником, і записи цієї розмови десь були проявилися? (Мельниченко, чи що.) Вони удвох лаяли Ющенка, що не такий процент узяв по вкладу. Не 7, а 5, щось таке. Згадав оце й подумав, що насправді Табачник не московський, а вашингтонський. Гра йде трохи інакша, ніж нам здається.

Авжеж, Фукушіма не гасне, Ґольфстрім зупиняється, Нібіру-Єлєнін-Коричневий карл наближаються - але це ще не дає вам права писати "якщо б", "ось так", "ось тут", замість "якби", "отак" і "отут". Про "упав із коня" взагалі буде окрема розмова.
Фукушіма та платформа БП саме тому й бабахнули, що якесь мурло не знало, де ставляться коми.