Журнал о.Негребецького

 
А я на місці Михальчишина подякував би інтелігенції.
 
За те, що вона завжди йшла на компроміс із ворогом, і ніколи з прихильниками.
 
За те, що вона пропагувала пацифізм серед своїх, не допускала навіть думки про насильство у боротьбі за своє, а до  сваволі чужинців підходила з співчутям і гуманістичною лінійкою, намагаючись раціональними аргументами пояснити ірраціональні речі, типу волі до життя.
 
За те, що вона протягла в Україну ще з часів Російської імперії оту ідіотську «тайную свободу» кухонну, і дебільну тезу про те, що держава це одне, а батьківщина — обов’язково інше, і що «у власті рукі брадобрєя» і її ніколи не треба здобувати, але чомусь забули захопити із собою тотальну відданість кацапської інтелігенції саме державі, якою б вона не була.
 
За те, що не змогли дати бодай ще одну після Чорновола людину, яка б створила хоч якусь організацію, а замість того зжерла власним егоїзмом і персональними амбіціями (які вважала за безпечніше спрямовувати проти своїх) і організацію і його самого.
 
За те, що ніколи не намагалася знайти спільної мови з простим примітивним людом, а кидала величезні маси на поталу противникам.
 
За те, що  щоразу опинившись у Москві, виконувала ритуальні танці-клятви у вірності «вєлікой русской культурє і літєратурє», що хрумкала українською, «дружбє наших братскіх народов», навіть коли їх про це й не питали, наче це прошите.
 
За оті вічні поїздки всіма континентами на безглузді семінари-кольоквіуми, в той час коли підопічний їй нарід був на межі елімінації.
 
За премії, звання і нагороди від кучмістів та янучарів, за зйомки у агітках про «укрофашистов» і «русскіх запорожскіх козáков».
 
За щирий подив, чому це минулі заслуги не дають карт-бланш на всю решту життя, і все, для чого треба зусилля, не складається тільки від її доброзичливого настрою.
 
За те, що маючи двадцять років тому ідеальні умови і дарунок з небес, вона тупо повністю провалила свою (і тільки свою!) місію, а країна опинилася навіть не там, звідки починала тоді.
 
За те, що кожен раз між війною і ганьбою вона палко закликала до ганьби. А всі довкола отримували і те, і інше.
 
Спасібо, родная укрáінская інтеллігєнция!
 
Учітєсь пісать по-русскі, прігодітся в томожном союзє!
 
А там, глядішь, і заслуженого Євразіі дадут.