Зразу зазначу, що плутаються думи в системі осяжних для мого людського мозку законів фізики.
Відносність Зла
Що одному зло, іншому добро. І це стосується не тільки людей.
Нібито є Абсолютне Зло — те, що сприяє наростанню ентропії, прискорює теплову смерть Всесвіту.
Життя з цього погляду — Зло, бо ж воно, зменшуючи ентропію в собі, в живих системах, збільшує її навколо себе, поза живими системами. З другого погляду, Життя, як форма перетворення енергії, або, по-старосвітському, “форма існування матерії”, не може бути Злом щодо самого себе. І, думаю, щодо Творця. Ставив же він якесь завдання, якусь мету, створюючи Життя. Але про це — нижче.
Життя в “біоцентричній” системі координат = Добро. Тому те, що йому протидіє — Зло. Зло — альтернатива Життю. Зло — те, що утискає Життя, аж до знищення. Те, що заважає реалізувати генетичний потенціал клітини, органа, організму, популяції.
Та чи можна вважати Злом абіотичні чинники?
А біотичні?
Вовчик — зло для зайчика, але це зло стримуване — умінням зайчика тікати, маскуватися, ситістю вовчика, його віком, здоров'ям... Якщо ж вовчик почне вбивати зайчиків без стриму, без меж і без кінця, то він стане Абсолютним Заячим Злом. Однак вовк — елемент екосистеми і діє в межах її параметрів. Абсолютним Заячим Злом він став би тільки в разі розбалансованості екосистеми. Це коли гусінь, сарана, лемінги, не маючи стриму, вижирають свою кормову базу й гинуть самі.
Зло — це сила, що не піддається регулюванню біотичними чинниками (і діє поза межами наявних параметрів екосистеми).
Зло — це відсутність регуляторів, відсутність збалансованості.
Нинішня Людина щодо Природи виступає, як Абсолютне Зло — нищить живе, не відчуваючи зворотного зв'язку. Водночас деяка частина Людства, чинячи, як Абсолютне Зло, не може бути Абсолютним Злом, бо є носієм цілком особливої форми перетворення Енергії (“існування матерії”) -- Розуму.
Але для чого існує Розум? Яке його завдання й мета? Тобто — яке завдання й мета Людства?
Думаю, завдання й мета Людства — досягнення Абсолютної Швидкості Інформаційних Процесів. Перетворення на Бога.
З цього випливає, що теперішній Бог теж діє в рямцях “наших” законів фізики, а отже, зазнає впливу ентропії і з часом умре?
Чи встигне Людство, людський Розум до того часу вийти з лялечки?
Зло — те, що протидіє Розуму.
* * *
Повернусь до біологічного Зла.
І тут я починаю плутатись і суперечити сам собі.
“ Організменне” Зло.
Навіть не знаю, чи можна ТУТ до Зла залічити біотичні чинники? Тоді Зло, що діє на рівні організму, можна означити так: Біотичні чинники, що протидіють існуванню та цілковитому розвитку організму, себто реалізації його біологічного потенціалу. Абіотичні чинники в такій самій ролі можна вважати тим, що народ називає “лиха доля”.
Якщо ж усе таки триматися думки, що біотичні чинники за жодних обставин не Зло, то Злом слід називати усвідомлену (чи, краще, самоусвідомлену) силу — і далі за текстом.
“Популяційне” Зло — розрегульованість, розбалансованість дії біотичних чинників, що призводить до скорочення популяції.
“Етнологічне” чи “етнічне” Зло. Етнос — це популяція Людини розумної, характерна особливим, притаманним тільки їй способом обробки, збереження та передачі інформації. Сукупність екологічних та культурних чинників, що скорочують ареал етносу та протидіють пришвидченню інформаційних процесів у ньому — абсолютне й безсумнівне Зло щодо Етносу. І не тільки щодо Етносу, а й щодо Бога.
“Особове” чи “особисте” Зло. Для соціуму я колись виробив таку формулу: Зло — це експлуатація чужої енергії. Якщо нею керуватися в житті, то можна стати праведником. Або навпаки, лиходієм.
Не хочу тут писати про “суспільно необхідну кількість Зла”, бо можна загрузнути в цій темі навіки.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
