zieg: (czmo)

У позаминулому пості я згадав наші, українців та України, поразки, яких було так багато. А чи були в нас славетні перемоги, з яких не вийшов би потім пшик? Може, хто підкаже?
zieg: (Default)
Облаяв мене й мій блоґ один відвідувач - за надмір "безпідставної депресії". І пішов, грюкнувши дверима. Хоч я не бачив, коли він заходив. Але то таке. Головне - висновок: народ не любе депресії.  Особливо безпідставної. Народ любе, щоб було весело й "по приколу". Хто ж це був написав, хто? Жежера? Про те, що нинішня театральна публіка уникає серйозного, прагне тільки смішного і на виставах регоче в тих місцях, де колись глядач плакав. Таке саме спостерігаю і в кінотеатрах - глядачі готові сміятися з чого завгодно. З пальця - буквально. А серйозного не люблять. Фільм поганий, якщо в ньому  "улибнуло всєво два-трі мамєнта". Причому сприйняття гумору стало якесь стробоскопічне - "хаваються" тільки куці ґеґи, а не іронія, не вибудуваний у часі жарт. Кліпове сприйняття, сформоване телевізором. Чи, може, через загиджене довкілля в мозку інакше працюють синапси? Спайки в нейронах? Забились натрій-калієві помпи?
Геть депресію, геть думи сумні. Сміймось, бо ми того варті.
"Ото смішно було, як тато повісились - так ногами кумедно дриґали"...
zieg: (StG-43)
Подзвонив прадавній друг. "Що, - каже, - наші діячі газові справи програли?" "Ні, що ти! - заперечую я. - Не програли. Просрали".
Іноді складається переконливе враження, що супроти України існує якась усесвітня, глобальна змова. Якісь темні сили роблять усе, щоб нас принизити, розмазати, натовкти пиками в лайно, довести, що українці - бездарний, безглуздий, нікчемний, зайвий баласт, що часом нагадує розписаний по шпальтах і екранах східноевропейський ХАМАС. Чисто все ми програємо. Жодної війни за минулі півтисячоліття не виграли. Деякі битви іноді, подекуди вигравали - а потім успішненько так усе вигране просирали. Дуже скоро. Досягнуте й створене Богданом - просрали. Мазепа програв, Ґонта й Залізняк програли, Кармелюк програв, Петлюра програв, Бандера програв, Мельник програв... Нєзалєжності так не хотіли, так пручалися - і програли... Хоч і поганенька, та є, мусимо терпіти. Зате скільки ми всього програли при нєзалєжності! О! І Чорноморський флот, і чорноморське пароплавство, і ядерну зброю, і цмєнтаж орльонт... Жовтогарячу дискотеку прокакали...
А що змова? А, так, змова. Чикатило був українець. ЧАЕС була в Україні. Перед ВТЦ на весь світ розшумілися "медіа" про хлопця з Шумська, що перебрався в Америку й там перебив усю свою сім'ю... На Дем'янюка напалися... Українська ракета розгатила російський літак з ізраїльтянами... Українська ракета влучила в український будинок з українцями... Хтось же це все організував... Хоча... ми й самі вміємо програвати й обкакуватись, і без змови. Одні Клички тільки й перемагають, та й у тих баба Тамара - єврейка.
Але... Читав колись про Італію, що ця країна завжди всі війни програвала - і від того тільки багатіла та міцніла. Так і ми ж такі! Програвали, програвали - а територія приростала, приростала... Почали з Брацлавського та Київського воєводств, а доросли ледь чи не від Сяну й до Дону. Мали б і Кубань з Перемишлем - та не було вже кому програвати.
Отож добре, що з газом так вийшло. Як завжди. Хотіли голосно пукнути, та тихо всралися. Тепер, мабуть, Кубань одхватимо. Або в Кремль "Боїнґ" вріжеться.

zieg: (czmo)

 

 

До тебе, люба річенько, ще вернеться весна...

zieg: (czmo)

уббота, 10 Января 2009 г. 02:11 (ссылка)редактировать +в цитатник +поставить ссылку


Згасло в венах дзвінке повноліття...

zieg: (czmo)

Знайшов віршика в архіві й не пригадаю, для чого я його перекладав? Для "Телепузиків" чи що? І хто автор?

“Once there was a lad named Ned who never, ever made his bed. His toys were never in their box, his bedroom floor was piled with socks. And under them was underwear – Who knows what else was under there? Ned’s mother begged, she pitched a fit: ‘Your room looks like a cyclone hit!’ And did Ned care? Not one bit.”

            “...and when he started  cleaning, this is what he found: Creatures in the closet! Badgers ‘neath the bed! No toys inside the toybox, a pen of pigs was there instead! ‘I guess I never noticed’ was all that dear Ned said.”

                        “And Ned just said, ‘Hmm. So that’s what made that noise. I knew it wasn’t me – I’m the quietest of boys.’”

                        “It must’ve been creatures in the closet, and badgers ‘neath the bed, that trampled all my toys and clothes, and made my Mom see red!”

 

Був собі хлопець, він вранці вставав, і ліжко ніколи не застеляв. Іграшки він розкидав де попало, підлогу в кімнаті шкарпетки вкривали. Під ними непрані труси він ховав, а що було нижче - і сам він не знав. Хлопцева мама просила, благала: "У тебе в кімнаті мов буря гуляла!" Та це нашого хлопця не хвилювало! Коли він нарешті почав прибирати, то мусив з-під ліжка свиней виганяти! У шафі у нього тварюки сиділи, в куточку скажені тхори насмерділи! "І як я нічого не помічав?" - Здивований хлопець матусі сказав. - "То он хто в кімнаті смердів і кричав, а я ж хлопець тихий, весь час я мовчав. Тварюки у шафі, свинюки під ліжком лялькам відривали і ручки і ніжки. Кричали, свинячили, одяг топтали, матінці рідній нерви псували!" 

Для дубляжу такий переклад уже б не підійшов. Розмір не дотримано - раз; у губки треба ввіпхнути - два.



 

zieg: (StG-43)
У моєму підручничку з історії СРСР за 4-й клас була розповідь про "радянського бійця", котрий ціною життя зупинив "фашистів", а вмираючи, написав кров'ю в комсомольському білеті: "Умру, но не отойду ни шагу на зад" (фотка була). Отак неграмотність одковбасила чорний жарт.
Стоять по Києву рекламні щити від міністерства у справах молоді, зображають жінку й дитинку. І напис: "Не залишай його". Неграмотність міністерських чинуш одковбасює чорний жарт: "Не залишай новонароджену дитину в себе, покинь її". Людина, що читала в дитинстві книжки й тому позбавлена панічного жаху перед українською мовою, написала б: "Не кидай його". Мабуть, у міністерстві засіли рецидивісти, для яких дієслово "кидати" має єдине значення - бандитське.

zieg: (sniper)
Поки їхав у маршрутці, понавигадував:

А по столах - апостоли в постолах.
За столами мадами смакують медами.
Попід столами мами в панамах з лами.
Баби з попами, попи з бобами.

Пора порадіти порно
про повні попки попкорну.


Тю, яка остання непристойна. Чи непристійна, як каже один видавець. Іще - чого "скоромовки"? Має бути "швидкомовки", а заліським наріччям не "скораґаворкі", а "бистраґаворкі". І чого в них "скорасть", а не "бистрасть"?
"Швидка допомога" - та, що їздить швидко, чи та, що прибуває скоро? Як не прикро для чистоплюїв, але мала б бути "Скора допомога".


zieg: (StG-43)
Не люблю т.зв. новий рік. Такий він совський... Прострочений майонез развітова сасіалізма, пудра з круглої картонної коробочки поверх старечого лепу новой істарічєской общнасті, яка й не думає загинатися, а все дриґається й дриґається у паралітичних корчах під співи Вєрки Писанки. І цілий тиждень цей дикий наголос: нОвий.
НовИй, новИй - уже б і ведмідь запам'ятав.

zieg: (sniper)
Сидю, внадцяте перечитую переклад книжки Сергія та Марини Дяченків "Печера". Блішки знаходяться, звісно, але загалом текст вилизаний. Але до болю не хочеться віддавати Малковичу - він одразу візьметься редагувати. Ну не може Іван Антонович не втрутитися в текст. Редагує всіх підряд - і Гоголя, й Наталю Забілу. І не тільки сам - ще й прибиральниць запрошує, учнів, недовчених студентів... Добре, що Абабаґаламаґа не видає Шевченка. А то було б...

Вірш
ТарасА Шевченка


За редакцією Івана Малковича


Коли помру, поховайте
Мене біля плаю,
Бо Шевченко – то є гУцул
З Косівського краю.

Щоби тим плаєм сумовито
Праглось простувати,
Щоби Черемош наш сріблився
Й тішились Карпати.

Коли рушать вельми люто
Кавалки рікою –
Умлівіч я помахаю
Всім "па-па" рукою

Та й подамся до Києва
Читати Тичину…
І завзято чаркувати
Жаскеньку пляшчину. 

Поховайте й канєшненько
Зводьтеся на ноги,
Аби задихано долати
Високі пороги…

Най відтак книгарні всенькі
І універмаги
Продають книжки пристійні
Бабагаламаги!

Хто читав "Гаррі Поттера", зрозуміє...
А чи ти читав Тичину?


zieg: (czmo)

Знайшов прадавній файл, у який, ще будучи редактором на Ізя-ТіВі, записував перекладацькі перли.

По дорозі до Самарканду Марко і тамплієри збочили.

Іцхак Рабін вирішив покласти кінець на будівництво єврейських
поселень на Західному березі.

Вам слід краще налагодити роботу. Тому я й кажу тобі й Маріані: цілий день ворочайте мізками.

Ми пришли мантачити страву в Елени.

У мене повні капці. Тато довідався, що я вагітна.

Чоловік сказав, що проблема - у моторі. Мотору - капці.

Ви ще й батько своєї онуки.

Я піду до поліжниці, у неї мають початися пологи.

У Бети манія нашушкати її одягом.

Коли вже про це мовка

(Кажуть,) Що в мене є зграя дітей на боці.
Хіба ти не бачила по телевізору? Один півень у булочній коштує стільки ж як п'ять мерзлих у супермаркеті.
Ти чіпляєшся за обійми й поцілунки, гадаєш, вони врятують наше одруження...
вони там буркотять, немов двоє голубків.
Вона так статкувала.

Вип'єш пива зі мною навпіл?

Піздно.

Паула навіть погрожувала професору стриптизом.

Геопатичні дози ліків

Медичний персонаж

Тіні для повій

Бігати притьма

Скільки мені ще лежати тут притьма?

Не вбалакуй мене.

А що сказати матір?

Соус з-під шпинату

На мене тріщили очі

Вискаплений хлопець

Не дотепкуй, Елено! Не дотепкуй!

Я мовчатиму, як риба об лід!

П'яний на голову.

У мене дерев'яне обличчя без виразу вдячності.
Немовля народжується таке ніжне! Купати його можна тільки в окропі.

Візьми яблуневого соку

Я приготувала для вас чай і лімонну м'яту. Вам полегшає.

Зі мною ледь не стався наступ, (коли вони сказали, що ти не приїхала.)

Тобі мало, що я стежу за домом, готую їжу, пру білизну? Тобі захотілося ще й сексу?

Ти у захваті від телефону. Тільки й висиш на ньому.
Це було під час полог, в середині процедури.
Ти хутко чекай на місці.

Твій бахур жирував, як кіт у маслі.
Там повно п'яниць і курвів.
Удавати з себе гарного самаритянина.
Друзі тобі сплескуватимуть і ти почуватимешся генієм.
Боже мій! Він - слаква!
Я хочу, щоб ти втратив роботу й опинився під віадуком! Тоді я іноді кину тобі копійчину як канюці!
Мені дуже подобаються такі малюнчики.

Брутальний вікарій у тісній білій кроватці. ("Джейн Ейр" по СТБ)
Набундючений педан (там само)
пильні кліщі (з газети "Україна молода")

Распутніков: От воно де. "Око Патанджавеля”.
Зорт: Величезне, босе.


Минуло майже 15 років, і так заговорили/записали журналісти...

zieg: (Default)
Випадково надибав на львівському форумі про м/ф "Пригоди Десперо". http://center.lviv.ua/t6510.html  Навіть 2 трейлери є - і чомусь москвинським наріччям. І чомусь львів'яни хизуються один перед одним, що скачали м/ф з торенту: "Скачав ту версію з Торенту, доволі непогана якість, так на 4-. Переклад багатоголосовий, той що і в трейлері". Тобто - не український. Якщо львівським галичанам по барабану мова дубляжу, то, може, ну його? Навіщо старатися для рабів? 
zieg: (Default)

Водив малого дивитися "Вольта". Котрий в оригіналі "Болт", але ж ви розумієте... Переклав Федір Сидорук, режисер дубляжу - Ольга Фокіна. Що сказати -- фільмець удесятеро кращий, ніж мій "Десперо". Так, як малює "Піксар", ніхто намалювати не може. Від картинки на екрані одержуєш естетичну насолоду. Мораль кіна цілком мосфільмівська - "птєродактільонок іщет друґа" з варіацією про самоповагу, однак сюжет виявився п'ятирічному синові не по зубах, він і досі мене розпитує, що та чому, та де взявся другий песик.

Ще раз утвердився в думці, що правильно роблю, замінюючи буржуйські ол райти та океї на що завгодно, крім "гаразд" та "добре". Забагато цього було. Забагато також "лаж" та "ульотів" - я старатимусь так не робити, це патуа не завжди виправдане, заважає, звучить штучно. Либонь, Маріуш Яворовський, представник "Дизнея", наполягав, щоб так було. Іще: як пояснити людям, що "ось це", "ось так", "ось тут" в українській мові трансформуються в "оце", "отак", отут"? Невже тільки я це знаю? Що ходять по щось, а не за чимось? "Пішов по хліб" а не "пішов за хлібом" (довільни приклад, у кіні було щось інше). Класична ілюстрація: вислови "пішов по воду" і "пішов за водою" мають дуже-дуже-дуже різне значення. Що вживати "звичайно" замість "авжеж" чи "аякже" - те саме, що в московитському наріччі казати "обьічно" замість "канєчно"... І все одно Федір - найкращий перекладач.
zieg: (Default)

Сходив сьогодні з дітьми на "Пригоди Десперо". Сам перекладав, сам був режисером дубляжу, однак спробував дивитися стороннім поглядом. Мульт однозначно для дітей років восьми-дванадцяти. Мій менший (п'ять) боявся. І ще якесь дитя в залі зі страху плакало. І ніяка це не комедія, як пишуть в анонсах. Просто казка. От "уміють" у нас визначати жанр фільму. Пам'ятаю, переклав був торік фільм "Мій домашній динозавр" (насправді - "Водяний кінь"). Фільм абсолютно, цілком і безсумнівно дитячий. Однак його означили, як "пригоди, триллер", показали дорослим любителям цих жанрів, а вони сказали: "Та-а..." І вже дубльований фільм у кінотеатрах не демонстрували. І на цифрових видивокружальцях (ЦВК)  його теж нема...  А на канікули школярикам було б у сам раз.

zieg: (Default)

З усіх радів найбільше слухаю кухонний брехунець. Хоча... за нинішнього життя він єдиний - не брехунець. Але то інша тема... Отож - скільки слухаю, стільки й дивує мене оголошення: "Послухайте новини БіБіСі, виготовлені на замовлення українського радіо". Так і ждеш, що наприкінці ведун проголосить: "Новини вигадав і прочитав Олекса Семенченко".

zieg: (Default)

Років з десять не заходив у Спілку письменників - а колись бував частенько, бо тут кипіла перебудова й рухався народний рух. А оце пішов - на вечір співаної поезії. Співані поети ревіли й квилили мимо нот щось потворно-неримоване - і я вирішив, що трійку зі співів за перший клас мені поставили були незаслужено. Навіть тоді я співав краще. Бардів у Спілці можна було поділити на дві групи: а) хлопці; б) дівчата. Або: в) барди з чорними гітарами; б) барди з білими гітарами. Барди не тільки "співали", а ще й бурмотіли щось, а що - не розчув через крайню їхню недорікуватість.Чого не заперечиш, то це снодійного ефекту оцієї от "співаної поезії".

Після невеличкої перерви виступав Олександр Ігнатуша - найкращий з відомих мені україномовних акторів. Прекрасний голос, велика виконавська пластичність. Виспівував твори Ірини Жиленко та... Івана Драча й Бориса Олійника. Олександрові терміново треба попрацювати над репертуаром. Хай би співав щось чоловіче, мужчинське. І поетичніше за Драчеві кострубаті фальшивки.

Згадав смішне про Драча. Наприкінці 80-х київська влада дозволила провести екологічний мітинг на стадіоні "Динамо". Я спізнився, підтюпцем біжу парком до стадіону й слухаю з гучномовців, хто виступає, і що там відбувається. І чую, що ведучі мітингу не хочуть давати слово Драчеві. Обурені мітингувальники, скандуючи, вимагають надати слово улюбленому поетові та громадському діячеві. З поправкою на поширене в Києві російськомовне акання навіть україномовних, це звучало, як відгомін зї'зду мастурбантів: "Дрочу! Дрочу! Дрочу!"

zieg: (Default)

Омелько любив бювети. Кацманавт любить "лежачих поліцаїв", чи, як я їх ніжно називаю, "цушків". Кладуть ці гумові вироби часом по шість штук де кому заманеться. Трапляється, лежать вони поряд з нерегульованими пішохідними переходами ("зебрами") . Водії, щасливі, що перекотилися через "цушка", не поламали амортизатори й не в'їхали в дупу якомусь "лексусу", вже не помічають нещасних бабусь з паличками, мамусь з візочками - і ті скачуть з-під коліс, мов приморожені кізки. Навіщо нам стільки "лежачих поліцаїв", якщо київські вулиці й без них нагадують полеглу дивізію польової жандармерії? Очевидно, при Омелькові близькі до фінансових потоків були бурильники-гідрогеологи, а при цьому чаклунові вуду у фаворі перепрофільований галошний заводик...

А про кризу я знаю давно - і все одно вона мені чимось неприємна...

zieg: (Default)
Новий кінотеатр - через дорогу, гріх не піти. Вранці сходив. "День, коли Земля зупинилась". Квитки - по 20 грн. Зал середнього розміру, рядів 12-13. Звук досить непоганий, усе чути. Крісла досить незручні, чомусь гойдаються. З апаратної в зал світить лампа і діє на нерви. Перед фільмом - два трейлери російських кін "Залюдений острів" та "Любоф-моркоф-2". Трейлери погані, озвучені мерзенними голосами. Обидва свідчать про одне - москвини тупо й бездарно передирають американські "постапокаліптичні" кіна та комедії типу "Сам удома". А тепер про Землю,  котра зупинилилась. Бездарніших і дебільніших, заздалегідь приречених на провал фільмів я не бачив дуже давно. Ні ідеї, ні сценарію, ні режисури. Нестиковки, провисання, затягнутості, штампи. Кіану Рівз неспроможний урятувати це лайно.  І дубляж: усі знайомі голосочки крім актора, що дублював самого Кіану. Непогано людина працює. Переклад же - нижче всякого плінтуса. Мова це ніяк не українська, а перелякано-українська - перекладач української не знаю абсолютно, тому боїться сказати щось по-людському, бо "па-украінскі" необхідно говорити штучно й високопарно - і ця мертва  високопарність так і пре. Слово "стилістика" нічого панові перекладачеві не говорить. Він навіть вживає давно вже затаврований вираз "продукти харчування". Фрази логічно непов'язані, незрозумілі, канцелярські, з незліченними огріхами. Одно слово - наче "так треба продакшен". Хоч і "Нєва-фільм Украіна". Вагомий козир воріженькам укр.дубляжу.
zieg: (Default)
Неподалік відкрився кінотеатр - чергова "ОдеССа-кіно". Я ще не був, а хто був, каже - крісла незручні. Крісла - то таке. А звук який? Треба сходити. Хоча... Що ж там крутять? Дивлюсь на афішу, пише: "Його батька, її мати, його мати, її батька - привітати в один день". Це про фільм "Чотири Різдва". Люди не вміють відмінювати слова "мати" й беруться дублювати фільми. Що ж вони там наду-блювали? Мабуть, суцільне "так-треба-продакшен". Я прогнозував, що "так-треба" почнеться ще торік, однак не бачив жодного не свого фільму, тому з ситуацією не знайомий. Виправлюсь. З іншого боку - боюся йти на чуже. Усіх нормальних перекладачів (на пальцях однієї руки перелічити) я знаю, а фільмів у прокаті йде значно більше, ніж відомих мені перекладачів. У самородків я не вірю. Тим більше, доходять чутки, які гонорари починають платити перекладачам деякі студії - і стає ясно, що докотимось (чи докотились) до телевізійної якості.
zieg: (Default)

25 листопада в США помер Лев Силенко - людина, ідеї якої справили дуже сильний вплив на мій світогляд. Дізнався про це з єдиної газети, яку нині читаю - "України молодої". http://www.umoloda.kiev.ua/number/1299/116/45920/ І виникло бажання не читати її більше ніколи. Замість згадати померлого добрим словом, авторка, Світлана Маковицька (хто така? не знаю), скористалася нагодою, щоб густо хлюнути помиїв: "Дослідники довгий час цікавилися — звідки схожість ідей РУН–віри, передусім антихристиянських (акції рунвірців сьогодні виглядають провокативними і розколюють суспільство) з нацистською пропагандою? Кілька років тому вигулькнули матеріали агентурно–пошукової справи МГБ СРСР на агента абвера Івана Силенка, уродженця села Олександрівка на Кіровоградщині, випускника Кременчуцького бібліотечного технікуму. У 1941 році його завербувала нацистська контррозвідка, він стежив за підпіллям, зокрема, ОУН (мельниківців). Писав статті як Силенко–Карий чи Гай–Силенко. У 1944–му навчався в нацистській школі пропагандистів. Невідомо, вірити таким документам чи ні. Очевидно, біографія цієї постаті ще чекає на свого об’єктивного дослідника".  А от пані Берберова, яка 1949 року була присутня на Паризькому суді Віктора Кравченка, знаменитого совєцького перебіжчика, пише про Лева Силенка, котрий виступав на процесі: "Когда Силенко говорит о немцах, в голосе его начинает звучать страстнаяненависть: видимо, он немало от них натерпелся".

Питання: Світлана Маковицька - мерзотниця чи ні? І в якому році її завербувала заліська контррозвідка?

March 2012

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Syndicate

RSS Atom
Page generated Mar. 19th, 2026 10:05 pm
Powered by Dreamwidth Studios

Expand Cut Tags

No cut tags

Most Popular Tags