ПРО ЖОВТЕНЯТ-ГЕРОЇВ

[zieg]

З майбутніх мемуарів.
Років тридцять тому, Київ, вул.Желябова, ранній вечір. Іду, про щось своє думаю. Від зграйки дітей відокремлюється дівчинка років шести, підбігає до мене й питає: "Дядя, скажітє, каторий час!" Абсолютно на автоматі відповідаю їй: "Сьома вечора". І бачу, як дитя змінилось на лиці. Відчуло щось ЧУЖЕ. ЧУЖИНСЬКЕ. І що це чуже треба відторгнути, треба його затоптати, принизити, бо ЧУЖЕ. Набирає дитя повітря й випалює: "РУССІШЕ ШВАЙН!" Знищило мене й утекло.
Оце таке.

* * *
Єсть бєсєдка в ґорадє Черкасси,
Старий дом, зєльоная ліства...
Піанєрка із шестова класса,
Дєвачка в бєсєдкє той жила.

Раз в бєсєдку варвалісь фашисти,
Сталі мучіть дєвачку, питать.
Ґдє ат нємцеф скрилісь каммуністи
І ф каком атрядє твая мать?!

Долґа-долґа дєвачку питалі,
Жґлі єй рукі, рвалі валаса...
Нічево ана ім нє сказала,
І фашисти вижґлі єй ґлаза...

Єсть бєсєдка в ґорадє Черкасси,
Старий дом, зєльоная ліства...
Піанєрка із шестова класса
Дєвачка замучєна била.

Співати на мотив "Катюші", тільки веселіше.