І ТИ, БРУТЕ

[zieg]

                            заслужив шенґенську візу...

Перший почав Андрухович. "Стою я на розі Гіммельдоннерветтерплятц, чекаючи на приміський "Боїнґ" до Брюсселя, і міркую про європейські бюрґерські вартості, а ви там, рагулі й кугути, налізли до мого рідного Станіславова, роблячи його негідним корони найяснішого цісаря Франца-Йосифа". Або, рекреаційніше: "Я тут у Шварцвальді людина, а ви там гімно і в гімні". За такі тексти Андруховичу дають еуропейські стипендії та ґранти. Добре, що до писання він ледачий, тому невиїзних рагулів нечасто тицяє пикою в продукти харчування. А от якби він був колумністом, як Пиркало, то мав би нагоду товкти їх щотижня. "Здрастуй, кумо. Проїздом з Ріміні в Барселону я з чоловіком-американцем зробила ремонт у своємо лондонському будинку й сиджу зараз біля каміна з чинзано, а ти там їси пиріжки з собачатиною і мрієш стати заробітчанкою". Або, скромніше: "Я тут у Лондоні людина, а ви там гімно у гімні".
Ще одного колумніста, Миколу Рябчука, досі читав неуважно. А це вчитуюсь у "Газеті по-українськи": "...подалися ми з дружиною до Чінкветтере - мальовничого парку в горах над Ґенуезькою затокою....", а ви там, совки, в бетон цементу не кладете, тому й гинете. "Я в Европі, а ви в лайні".
Аж таке тут у нас лайно, що мало ким читані писуни та літературознавці мають час і гроші валенсатись по світах і навіть ставати віце-прем'єр-міністрами. Бо велика їхня вага у створенні суспільного продукту, не менша, ніж у модельки мані растопиркіної чи дизайнерки діани дорожкіної.
Люблю читати колонки від Жежери. Пише собі чоловік про старі віники і це не образливо.

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Я нічого не знаю про мотиви ґрантодавців, бо ніколи з тими ґрантодавцями не стикався. (Ні, таки раз стикався, через одного авантюриста, який по секрету мені був повідомив: "Ми тут купілі тендер...") Однак я усвідомлюю, що соціальне значення поетів та літературних критиків значно вище, ніж у представників інших професій і вони заслужено проводять роки в закордонних творчих відрядженнях, а потім так само заслужено нас, невиїзних, підколюють, що ми тут засранці й на більше, ніж мити дупи італійським пенсіонерам та витирати пилюку під каліфорнійськими диванами, не здатні, на відміну від них, інтелектуалів щонайменше еуропейського, а той міжконтинентального рівня. Чогось науковці, яких по закордонах зна-а-ачно більше, ніж писунів "текстів", не здогадуються нас повчати - а дарма. Думаю, їм би більше було що сказати.
Що втратила б українська культура, якби не просидів закордоном півроку якийсь Андрій Підпалий? Навіть Микола Рябчук якби там не сидів роками?
І взагалі, про поетів та літературних критиків: Жулинський, Яворівський, Драч, Цибулько, Мовчан - що втратила б українська культура, якби цих людей не існувало?

[behemotyk.livejournal.com]

Науковці у приватних розмовах, думаю, сказали би те саме, що й Андрухович з Рябчуком, а може, навіть щось менш політкоректне. Просто вони з тих чи інших причин не пишуть колонки в газети.

Щодо "міжконтинентального" рівня Ви дарма іронізуєте: у міжконтинентальному контексті той таки Андрухович нас дуже гідно представляє. А за те, що він нас у цей контекст, як вперту корову, тягне, йому треба подякувати. Бо міг би забити, писати собі німецькою та робити міжконтинентальну кар'єру а ля Кундера. І ніякі гранти не були би потрібні.

І взагалі, про поетів та літературних критиків: Жулинський, Яворівський, Драч, Цибулько, Мовчан - що втратила б українська культура, якби цих людей не існувало?
Я не можу себе віднести до фанів жодної людини з цього списку (хоча окремі місця у Цибулька подобаються), але думаю, не нам, смертним, судити, потрібні вони були чи ні. Зрештою, як і ми з Вами.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Науковці не пишуть колонок, але часом мають блоґи або дописують на форуми. І мовчать, гади, не вчать жити - зажимають свій передовий досвід. Андруховичу - дяка за гідне представляння нас. Та от чи міг би він писати німецькою? Йому й українською нема про що писати - попри таки наявний письменницький хист.
Нам, смертним, не судити, а оцінювати. Ви знаєте напам'ять хоч один вірш Драча або Мовчана? І чи вважаєте Цибулька поетом? "Піськом по піску" - це я теж можу згадати. Нетлєнка.

[behemotyk.livejournal.com]

Та от чи міг би він писати німецькою? Йому й українською нема про що писати - попри таки наявний письменницький хист.

Чому подібну критику я завжди чую в комплекті з особистою неприязню?
"Нема про що писати" - це аргумент "сам дурак".
Цибулька до своїх улюблених віднести не можу, але в голову не прийде заперечувати, що таки поет.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Про неприязнь вам здалось. То подив. Андрухович справді вміє писати, хоч часом робить це доволі недбало. Він ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ писати багато й не "витончено", а товстенькі романи. А він не може. Учитаєшся в "текст" - і бачиш натугу: фактів, сього писунського харчу, не помічає, а якщо й помічає дещо, то осмислювати не вміє, узагальнює коряво. Описи сєки - недоречні. Мораль: йому б попрацювати років три матросом на койнтеровозі чи провідником потяга нумер 43, повозити контрабанду, поторгувати на речовому ринку - вивчити типажі й характери. Отойді мали б ми потужного письменника. А він - ледацюга.
P.S. Я теж.

[behemotyk.livejournal.com]

А чому хороший письменник має писати саме про матросів та контрабандистів? Я ось не впевнена, що мені захотілося би це читати.
Я щось не можу пригадати письменників, які би писали водночас і добре, і багато. Так, мені теж би хотілося, аби він писав більше, але як на мене, краще менше, але краще.
Щодо здатності узагальнювати - не згідна. Якщо узагальнення Вам не подобаються по суті, це означає, що Ви дотримуєтесь іншої думки, а не те, що він "узагальнює коряво".

[progenes.livejournal.com]

як генетик генетику скажу: варто відкрити рота з-за кордону, щоб поділитись з колєгами досвідом, як перша репліка буде "ну ви там зажрались. виїхали вже, то й мовчіть". і це буде найневинніша репліка.

[zzzulfiya.livejournal.com]

вам бідних тварин не шкода?

[behemotyk.livejournal.com]

Що втратила б українська культура, якби не просидів закордоном півроку якийсь Андрій Підпалий? Навіть Микола Рябчук якби там не сидів роками?

Втратила би відчуття глобального контексту. Ми себе звикли міряти локальними стандартами. Наприклад: порівняно з яким-небудь педінститутом у Рівному Львівський університет виглядає дуже презентабельно. А порівняно з Гарвардом - так собі. Якби Рябчук не їздив, він би не мав до чого тягнутися, не мав би стимулу до вдосконалення, і врешті б міг деградувати.
Ми - країна занижених стандартів. Чим більше людей їздять, зокрема й мити дупи, тим краще. Вони після миття дуп чомусь і на батьківщині краще працюють, менше хамлять і менше говорять фігню про надприродну працелюбність українського народу.

[tani-flint.livejournal.com]

плюс 1, так сказать

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ой! Ой! Це я заойкав, бо відчув глобальний контекст. Українська культура мала б ойкати 24х7 цілорічно. Ви це серйозно пишете? Хоч би про локальні стандарти? Ми - етнос, що цілковито забив на метрологію і нічим себе давно не міряє.
Хоч про занижені стандарти ( не вживаючи цього незбагненного слова) я з вами згоден. Недооцінка наявна. Якісь косоокі рисоїди складають кантюпери, авта й мобільні телефони, а білі, освічені, у принципі не дуже тупі "арійці" позиціонують себе землекопами "на чехах". І з оцим згоден: "Вони після миття дуп чомусь і на батьківщині краще працюють, менше хамлять і менше говорять фігню про надприродну працелюбність українського народу".

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Хоч є й певні заперечення щодо цього:

Вони після миття дуп чомусь і на батьківщині краще працюють, менше хамлять і менше говорять фігню про надприродну працелюбність українського народу.

Сусідка мої матері (через дорогу) років 10-15 працює в Португалії. Щоліта приїжджає. Ви думаєте, Еуропа їй щось дала? Як був повний рот залізних зубів та повна голова тугеньких кізяків - так і осталося.

[behemotyk.livejournal.com]

Так є люди, які пів життя живуть за кордоном, але їхній "внутрішній Тернопіль" завжди з ними. Вони не виходять за межі свого емігрантського району, не вчать мову, не користаються з можливостей довколишнього світу. Якщо людина закрита до розмаїтості й іншості, то їй ні гранти, ні еміграція не допоможуть. Замість знайомитися з новим, буде шукати, "де тут український ресторан".
А щодо гастарбайтерів, кількість рано чи пізно переходить в якість, і маленькі бізнеси, які вони відкривають вдома, тому підтвердження.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

А якби певна частина заробітчан та йшла в "дикі гуси", то кількість переросла б у якість скоріше.

[behemotyk.livejournal.com]

Що означає "йти у дикі гуси"?

[behemotyk.livejournal.com]

Ми - етнос, що цілковито забив на метрологію і нічим себе давно не міряє.

Та міряє, тільки в компліментарний для себе спосіб. Самостверджується на "косооких рисоїдах", але щось боїться собі признатися, що інколи треба наступати своїй пісні на горло, аби жити на омріяному єесівському рівні. Менше бухати, наприклад, не давати хабарі, не брати хабарі, частину свого часу присвятити хорошій безоплатній (!) справі.
Ми з Вами солідарні в тому, що бракує тверезого погляду на себе, тільки Ви, якщо я правильно зрозуміла, стверджуєте, що треба бути менш критичними, а я - навпаки.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Не прикидайтесь, що не розумієте: "А чому хороший письменник має писати саме про матросів та контрабандистів? Я ось не впевнена, що мені захотілося би це читати".
Якщо чесно - мені ліньки влаштовувати розбір творчості вельмишановного пана Андруховича. Але: "Москвіада" свого мені дуже сподобалася, окрім сексуальних сцен, схожих на марення мастурбанта (пишучи таке, чом би не подумати про рідних дітей, навіть майбутніх, які читатимуть таткові твори?). А от нинішні, з дозволу сказати, "тексти" цього автора нічого мені не дають і ніяк не збагачують. Ані бажання повчитися, ані здорової творчої заздрості не виникає.
Останнє, що читав з художньої літератури - Юкіо Місіму. Українського худліту не хочеться. Бридко читати неграмотних.
З україномовного читаю зараз не художнє - Миколи Руденка "Енергію прогресу". Значно корисніше читання, ніж "тексти" та "дискурси".

[behemotyk.livejournal.com]

До речі, "Московіада" була написана під час перебування у Німеччині на стипендії. Ось Вам і відповідь, що це дає українській культурі.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Але ж потім було ще багато стипендій... І не тільки загаданому автіру. А к-ть шедеврів не зросла.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Хулєра! Мені за все життя ніхто не давав хабарів! Тому й самостверджуюся, їздячи на машинці, зробленій косоокими рисоїдами. Тільки не виснуйте, що я їм заздрю (рисоїдам і хабарникам). Оскільки жити на єесівському рівні не мрію, то на горло пісні, з вашого дозволу, не наступатиму. І не шару працювати не збираюся - це якось не по-єесівськи. Я взагалі можу працювати тільки за гроші.
Щодо критичного ставлення: на жаль, для більшості популяції найкраща критика - удар межи роги. А не цвірінькання культуральних сапрофітів, яким правдами й кривдами вдалося вилізти за межі Неньки.

[behemotyk.livejournal.com]

Тобто, "межи роги" можна, а "пикою в продукти харчування" - зась?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Більшість популяції, яка заслуговує "межи роги", не читає того, що пишуть із-за кордону парубки й дівки "при часах". А "пикою в продукти харчування" тицяють якраз тих, хто читає і хто й сам, "без часов", усе бачить і знає.

[zzzulfiya.livejournal.com]

"Менше бухати, наприклад, не давати хабарі, не брати хабарі, частину свого часу присвятити хорошій безоплатній (!) справі. "

при всій повазі до Олекси, він цього речення не зрозуміє: покоління, понівечене знеціненою примусовою працею не розуміє, що безплатна праця може приносити радість. а як не давати хабарі - і поготів.

але дякую вам за це речення.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

А яку радість приносить праця, за яку платять!

[zzzulfiya.livejournal.com]

ггггг)) жесть)