І ТИ, БРУТЕ
Apr. 30th, 2009 10:59 am заслужив шенґенську візу...
Перший почав Андрухович. "Стою я на розі Гіммельдоннерветтерплятц, чекаючи на приміський "Боїнґ" до Брюсселя, і міркую про європейські бюрґерські вартості, а ви там, рагулі й кугути, налізли до мого рідного Станіславова, роблячи його негідним корони найяснішого цісаря Франца-Йосифа". Або, рекреаційніше: "Я тут у Шварцвальді людина, а ви там гімно і в гімні". За такі тексти Андруховичу дають еуропейські стипендії та ґранти. Добре, що до писання він ледачий, тому невиїзних рагулів нечасто тицяє пикою в продукти харчування. А от якби він був колумністом, як Пиркало, то мав би нагоду товкти їх щотижня. "Здрастуй, кумо. Проїздом з Ріміні в Барселону я з чоловіком-американцем зробила ремонт у своємо лондонському будинку й сиджу зараз біля каміна з чинзано, а ти там їси пиріжки з собачатиною і мрієш стати заробітчанкою". Або, скромніше: "Я тут у Лондоні людина, а ви там гімно у гімні".
Ще одного колумніста, Миколу Рябчука, досі читав неуважно. А це вчитуюсь у "Газеті по-українськи": "...подалися ми з дружиною до Чінкветтере - мальовничого парку в горах над Ґенуезькою затокою....", а ви там, совки, в бетон цементу не кладете, тому й гинете. "Я в Европі, а ви в лайні".
Аж таке тут у нас лайно, що мало ким читані писуни та літературознавці мають час і гроші валенсатись по світах і навіть ставати віце-прем'єр-міністрами. Бо велика їхня вага у створенні суспільного продукту, не менша, ніж у модельки мані растопиркіної чи дизайнерки діани дорожкіної.
Люблю читати колонки від Жежери. Пише собі чоловік про старі віники і це не образливо.
Перший почав Андрухович. "Стою я на розі Гіммельдоннерветтерплятц, чекаючи на приміський "Боїнґ" до Брюсселя, і міркую про європейські бюрґерські вартості, а ви там, рагулі й кугути, налізли до мого рідного Станіславова, роблячи його негідним корони найяснішого цісаря Франца-Йосифа". Або, рекреаційніше: "Я тут у Шварцвальді людина, а ви там гімно і в гімні". За такі тексти Андруховичу дають еуропейські стипендії та ґранти. Добре, що до писання він ледачий, тому невиїзних рагулів нечасто тицяє пикою в продукти харчування. А от якби він був колумністом, як Пиркало, то мав би нагоду товкти їх щотижня. "Здрастуй, кумо. Проїздом з Ріміні в Барселону я з чоловіком-американцем зробила ремонт у своємо лондонському будинку й сиджу зараз біля каміна з чинзано, а ти там їси пиріжки з собачатиною і мрієш стати заробітчанкою". Або, скромніше: "Я тут у Лондоні людина, а ви там гімно у гімні".
Ще одного колумніста, Миколу Рябчука, досі читав неуважно. А це вчитуюсь у "Газеті по-українськи": "...подалися ми з дружиною до Чінкветтере - мальовничого парку в горах над Ґенуезькою затокою....", а ви там, совки, в бетон цементу не кладете, тому й гинете. "Я в Европі, а ви в лайні".
Аж таке тут у нас лайно, що мало ким читані писуни та літературознавці мають час і гроші валенсатись по світах і навіть ставати віце-прем'єр-міністрами. Бо велика їхня вага у створенні суспільного продукту, не менша, ніж у модельки мані растопиркіної чи дизайнерки діани дорожкіної.
Люблю читати колонки від Жежери. Пише собі чоловік про старі віники і це не образливо.
no subject
Date: 2009-08-21 10:59 am (UTC)Якщо чесно - мені ліньки влаштовувати розбір творчості вельмишановного пана Андруховича. Але: "Москвіада" свого мені дуже сподобалася, окрім сексуальних сцен, схожих на марення мастурбанта (пишучи таке, чом би не подумати про рідних дітей, навіть майбутніх, які читатимуть таткові твори?). А от нинішні, з дозволу сказати, "тексти" цього автора нічого мені не дають і ніяк не збагачують. Ані бажання повчитися, ані здорової творчої заздрості не виникає.
Останнє, що читав з художньої літератури - Юкіо Місіму. Українського худліту не хочеться. Бридко читати неграмотних.
З україномовного читаю зараз не художнє - Миколи Руденка "Енергію прогресу". Значно корисніше читання, ніж "тексти" та "дискурси".
no subject
Date: 2009-08-21 11:04 am (UTC)no subject
Date: 2009-08-21 11:18 am (UTC)