Журнал о.Негребецького

Бо сніг пішов.

Єдиний співак, у якого всі до одної пісні слухаю із задоволенням.

Коло Трахтемирова є таке урочище Монастирок, а в ньому - гора. Висока. Якось я був туди піднявся з групою молоді. Двоє-троє дівчат і хлопець, який, добре було видно, всім тим дівчатам подобався. Краєвид з гори надзвичайний. І Дніпро, і кручі, вдалині Переяслав. А попід горою, яром долиною, зеленіють трави. Сіли ми на горі на стежечці, милуємося. Якогось дурня я згадав своє темне ботанічне минуле, та й сказав:
- Ота рослина називається Схьоноплектус табернемонтані.
Молодь, на моє лихо, вельми зацікавился ботанікою та й давай мене допитувати:
- А ото що? А ото?
Я, звісно, гордо показував на те, що знав:
- То - Юнкус тенаґеа, а по-нашому - Ситник болотний. То- Капселля бурса-пасторіс, по-нашому - Пастуша сумка.
А молодь усе не вгаває, тиче нові й нові рослини. І що найгірше - злаки. Я в них - ні в зуб ногою. Вигадував шо попало, типу Келерія мастурбацеа.
- А оце кругле, сухеньке, з трикутним насінням усередині?
- Е-е... Це торішні плоди рослини, наукову назву якої я забув, а по-народному - "Котячі яйця".
І тут юнак бере зі стежки червонувату шишечку, розминає в пальцях та й питає:
- А це якої рослини плоди?
Мені й дивитись не треба було, одразу впізнав:
- Це не плоди, це хтось нажерся черешень з кісточками, виперся аж на гору й тут викакався.
Бє. Конфуз повний. І мовчанка. Ніхто з хлопця не сміявся. Тільки я, хоч мовчки і глибоко всередині. Але з гори ледь не покотився.
Мораль:
1. Не все те шишка, що на шишку схоже.
2. Sciencia potencia est.

Треба було проплатить продовження ліцензії на антивірус Касперського. Рахунок їхній у Райфайзені, то я й пішов у відділення цього банку, щоб гроші не тинялися кілька днів. А в них щось не працює - "то лі на нєскалько мінут, то лі часов, аткуда я знаю". Нарешті запрацювало. І з моїх 206 гривень беруть, падли, комісію - 25 гривень. Понад 12 відсотків. Так, мені жаль 25 гривень. Це 2 літри бензину, 10 поїздок на маршрутці. Їм мало, паскудам, що кредити видають за 25-30 відсотків?
У ці новорічні дні хочеться щиро побажати, щоб у Райфазен банку Аваль усі клієнти одномоментно забрали свої вклади і більше ніколи не вкладали.
Стану вождем України, всіх банкірів спалю в крематорії, а дрібних клерків пошлю чистити вигрібні ями і гній на фермах.

Може, з рік тому зареєструвався на Фейсбуці. За цей час не написав там жодного допису, бо не подобається мені той Фейсбук. Однак, попри це, у мене там з'явилося 23 друзів. Живий журнал веду три з половиною роки, маю 621 запис і 579 френдів. Звісно, 23 друзів на нуль дописів у ФБ значно ефективніше, ніж 0.932 френди на допис у ЖЖ. Не дивно, що багацько соціяльно активних писунів рвонуло туди. Доведеться й собі себе ламати...

Тільки цієї осені ми пережили два кінці світу, хоч мало хто й помітив. І Нібіру на підльоті, і в Кацапстані роздмухують, і взагалі, всяка лажа чигає, щоб нагло впасти на голови. А нам усе смішечки. Між тим, що воно заважає - бути трошечки напоготові? Хоч би домовитись, де одне одного шукати, раптом що. Бо хіба не було аркушиків-оголошень на школі в Чорнобилі - "Маша и Света, ищите нас у деда Коли"? Про Спітак просто мовчу.
Колись кожен чоловік носив у кишені ножика й гребінця. В армії навчили, що офіцер у кишені сорочки завжди повинен мати 25 рублів. Часи змінились і ножик муляє. Але отаку штуку носю в гаманці давненько.

( Read more... )

Можна додавати до списку: http://en.wikipedia.org/wiki/List_of_reptilian_humanoids
http://www.greatdreams.com/reptlan/reps.htm

Коли хочу почитати коментарі в деяких ЖЖ, то замість коментарів бачу трьох голих потвор і напис "Беспредел в тихом городе". Що за лажа? У когось таке є? І як його позбутися?

Щодо "бандерлогоф". Якщо хто не знав: у Кіплінга мавпячий народ називається "бандАр-лоґ", а не "бандЕрлоги".
The Bandar-log, the monkey-peoples, who sympathize with Mowgli when he is under punishment and abduct him into the tree-tops, are primarily figures in a thrilling and grim story.
То москалі перекрутили, щоб зайвий раз подражнитися "с етіх бєндєровцев". А ми з вами добре знаємо, що the monkey-peoples - вони самі.

Оцей чорний рюкзачок у мене вже кілька років. Хоч я ним користуюся досить рідко - двічі-тричі на тиждень і не далі базару. А правий - то синів. Старший син ходив з ним до школи з другого по восьмий клас, а тепер молодший носить уже другий рік. І річ практично як нова. Пошила фірма Adventure, з Облоні. І це ніяка не реклама, бо та фірма вже давно рюкзаків не шиє. Розумію, що тканини, фурнітура - все чуже. Але ж і в інших не наше - а рветься через рік.