Журнал о.Негребецького

У плині дискусії про мову мені переконливо довели, що Шевченко - греко-католик, галичанин, писав коломийки.
Мабуть, справжнє прізвище його - Забзуляк чи Ципердович.

Казав мені один старий режисер:
"Я за довгі роки роботи зрозумів: актор - це плеєр. Що краща якість відтворення (стерео, частоти, картинка) - то кращий актор. Сьогодні плеєр крутить Міхаіла Круґа, завтра грає "Червону калину"... Ну то й що? Чого на нього ображатися за роль в антиукраїнському фільмі? Ми ж не ображаємось на техніку. Просто треба самому бути ді-джеєм, бо охочих повстромляти свої диски в наших ступок не переводиться.
З огляду на сказане мене смішить, коли в актора беруть інтерв'ю й питають про якісь його погляди на мистецтво, на політику, на людські стосунки. Які можуть бути погляди у патефона?" [Кінець цитати]
Я з пієтету тоді промовчав, а сам і досі думаю, що актори - люди як люди. Ми, котрі театральних інститутів не кінчали, буває, не на сцені, а в житті такі роляки граємо, що й блюрей би поплавився мікросхемами.

Гидкіше за слово "спекотно" тільки слово "минулоріч".
"Жарко" й "жарити" - нормальні українські слова. Бо є "жар" з похідними.
Треба зняти редакторське табу зі слів "лишній", - бо є "лише", "лишатися";
"остатися" - бо є "останній", "остача";
"криша" - бо є "крити", "кришка";
"краска" - бо "фарба" німецьке аж синє;
"кожа" - бо є "кажан" (колишній "кожан") і був Кожум'яка.
"пойнЯти", "пойнЯв" - бо є "йняти", "йму", "ймовірний";
А чого віддаємо чухонцям слово "батя" - не збагну.
Навіть "полотенце" відверто наше. Маленьке полотно. По-їхньому було б "холстішко".
Пропозиції на реабілітацію вітаються.

Як у випадку зі Словник.нет авторське право дивним чином стає на заваді розвиткові української культури та мови. Найкумедніше, що найменше зиску від т.зв. авторського права має сам автор. Усі договори, які мені доводиться підписувати, складено так, що я відмовляюся ледь чи не від останніх штанів разом з квартирою, іменем та всім написаним до і після. Навіть згадувати не можна, що це саме я написав чи переклав. А взамін - дуля, тобто одноразовий гонорар, який ще й затримують на півроку. У кращому разі - 11 копійок роялті на день за кількаразове прокручування пісні. Чи на місяць? Не пам'ятаю. Але то був єдиний випадок.
Тому я за піратство, як форму перерозподілу несправедливо привласнених інтелектуальних скарбів.

http://www.gazeta.lviv.ua/news/2012/02/03/1377
Сьогодні президент Віктор Янукович призначив Ігоря Калініна головою Служби безпеки України.
Ігор Калінін народився у Митищенському районі Московської області, повідомляють «Відомості.UA». 1981 року закінчив Московське вище командне училище дорожніх й інженерних військ. Кандидат військових наук за фахом «розвідка й іноземні армії».
З 1984 року служив у КДБ СРСР.

Не довго керував Рокитський. Виходить, що самого етнічного походження замало. Треба ще й народитись на ідеологічно правильній території.
"В ріднім краї панувати не дамо нікому..."

У спортзалі, куди я ходю через день накачувать квадратики на пузі, висять писані гарними метровими буквами гасла: "Прессик, попка, тренер, я - вместе лучшие друзья".

( Read more... )

Достаточна пєрєстать мьіться - і станєшь русскім! На 40% онґлічаніном. Воняй с намі, воняй как мьі, воняй крепчє, чєм срєднєвєковьіє фошьістьі. Вместє прабздімса!

От цікаво, що серед мислителів, які намагаються розбудити немите Залісся нетривіальними підходами до незвіданого, так багато осіб українського походження. Грабовий, Фоменко, Петрик, Півень...

Шоб не був такий розумний або знову ТБ для мавп.

Київська адміністрація ефективно втілює "Програму використання альтернативних джерел енергії, таких, як сонячне опромінювання та тепло, що виділяється від тертя автомобільних шин об тверді поверхні при їзді, для очищення вулиць столиці від снігу".

Як писала ще наприкінці 70-х років газета "Ізвєстія": "Опьіт прашедших лєт учіт нас, что к зімє нужно ґатовіцца заблаґоврємєнно".