Бушкрафт

[zieg]

Сходив у невеличкі мандри з ночівлею на берег Десни. Трохи подихати свіжим поітрям і випробувати в ділі деяке спорядження. Вихід був досить спонтанний, тому забув прихопити ліхтарика. Смеркає тепер рано, і о п'ятій годині дня я дибав у суцільній темряві.

Не заблукав.

Під зрізом - багацько світлописів.

Що випробовував. Оце:

Сам би я такого, звісно, не купив, але подарували, то чом би не перевірити. Лопатка, сокирка, пилка й ножик. Усе тупе-тупісіньке. Настроєний я був щодо цього китайського чуда досить скептично, однак понагострював, розвів пилку. Попри мій скепсис, виявилося, що лопатка - чудова. Льох навряд чи викопаєш, а от невеличку ямку чи, як припече, окопчик, цілком можливо. Здивувала й пилка - легко й швидко перерізав дровиняку десяти сантиметрів у діаметрі. А от сокирка... Є всі шанси, що в процесі рубки вона злетить з держачка й цюкне рубальника в тім'ячко. Може, якщо замість кволого шпиндика закрутити болтик, то сяку-таку гілочку вдасться перерубати.

Найнікчемніше з усього - ніж. Користуватися ним неможливо. Хіба що прив'язати до палиці - хай буде спис. Або вставити отак:

І відбиватися від скажених вивірок та бойових кавалерійських лосів.
Також випробував французьку баклагу.

На відміну від пластикових американських, французькі - люминьові. Тобто можна на вогонь ставити і саму баклажку і казаночок, який входить у комплект. Я ставив тільки казаночок. Якби жабоїди (пардон за неполіткоректність) були й кришку зробили алюмінієву, було б краще. А то гостра різьба баклажки ріже пластик кришки і рівно її заґвинтити вдається не зразу.
Кипить казанок.

За джерело вогню правив сухий спирт. Аварійний запас (якраз був під рукою, то я й узяв) ношу в штучках од Кіндер-сюрпризів - малі забезпечили мене цим щастям на багато років наперед. Влазить 2-3 таблетки, залежно від заводу.


Спати було не холодно, хоч намет весь укрився інієм і задубів. Але од річки віяло свіженьким і, якщо не ворушитися, то мерзнеш і в двох куртках. Зате йти з рюкзаком дуже тепло навіть у тонкій флісці.

Не віриться, що двадцять років тому тут був шикарний безлюдний пляж з білим незайманим пісочком (землечерпалкою намитий).


Хтось неледачий зробив колись до води бетонні сходи. У лісі.


Улітку тут були шикарні запашні луки з бджолами й косарями.

Тепер роз'їздили машинами, наставили якихось кільдімчиків та бетонних стовпчиків - усе поділено, буде забудовано й обгороджено триметровими мурами з колючим дротом під напругою.






А для любителів "рибалкі" та "шашликов" у кращому разі залишаться отакенькі калюжні проходи між маєтками.



Капіталізм переможно крокує по Вкраїні.