МАЮ СИЛУ НЕ ПИСАТИ

[zieg]

Чи має право читач, котрий сам не написав нїчого, оцінювати написане кимось? Гм. Чи треба самому нести яйця, щоб мати право судити про смак яєчнї? Якщо продукт смердить, а його впарюють публїцї за делікатес - невже не варто застерегти довірливих, щоб не потруїлися?
Карподереш стінкс. 

Comments

[the-norb.livejournal.com]

все це так, та не зовсім. смаки, кольори, аромати(смороди) тощо - настільки ж особисте, наскільки й об'єктивне.

тобто, контроль за якістю - це справа не тільки розробника(пейсатіля), а в першу чергу користувачів(четателів). от. тільки не слід забувати, що найактивніші читачі(юзери) - це ті ж письменники(розробники), тому в них свої, відмінні вимоги, як у втаємничених (залучених у процес приготування) і заздрісних падлюк. звідси дуже великий люфт, надзвичайне, часом катастрофічне, казалось бьі(на позір) сраженіє(..., або нє, таки протиставлення) поглядів.

насправді ж, кожному своє і час покаже, хіба ні? і Карпа, і Дереш з цієї точки зору мають ще чималі перспективи, писати вони можуть добре, і це видно, як на мене, проте відверто епатують і дуже експериментують - мине час, з'являться речі якісніші, я, принаймні, ставлю на те, що буде дуже добра книжка в кожного з обох(трьох? - Карпи ж сестри наче, і пишуть геть по-різному...).

[instytutka.livejournal.com]

карподереш - то не ваш рівень :)
...але вони годяться, щоб прилучити до читання кількох підлітків. власне, якщо прилучать, то значить вже виправдали власне існування

[kruzhechok.livejournal.com]

кажіть. ви ж ту книжку з рук ні в кого не видираєте. просто ділитеся думкою. хто захоче - прочитає.
я от чула різні відгуки про названих авторів, а карпу навіть довелося знати особисто. але нічого їхнього не читала і не хочеться.

особисто мені бракує хорошого літературного журналу, такого собі гайдбук по сучліт - і українській, і зарубіжній. але щоб рецензувалися в ньому не творіння приятелів головного редактора, а ті, хто справді вартий уваги.

[diversey-ua.livejournal.com]

ну якшо пісатєлі писатимуть тіки для пісатєлів - то хай пишуть
а якшо вони хочуть шоб їх книжки купували звичайні читачі, то хай приготуються і до критики від них

[kot-vasily.livejournal.com]

Ні. Хороший камамбер - страшне який смердючий. Але хранцузький нарід преться. Часник - смердючий. Але юдейський нарід - преться. Лакричні цукерки - гидко солодкі. Але для когось - це смак дитинства. Я однаково люблю "Старий Брюххе" і голландський сир баштанського сирзаводу, жити без сиру не можу. Син любить оселедці. У мене від одного вигляду оселедця - болить печінка, проте запах оселедців (ги-ги, "and shrimps" - Dream Number Nine") приносить інші аллюзії. Дітлахам хочеться читати про своє, дитяче - "бу-бу-бу... срати... бу-бу-бу... ширятися... бу-бу-бу-їбатися..." Врешті, як любив казати класик старої української поезії Вася Осадчий, "Каждий дрочіт, как он хочіт". Це і є ключова фраза до всієї літератури, яка за визначенням є просто специфічним різновидом порнографії, оскільки призначена для імітації у свідомості процесів, які ведуть до певного типу насолоди.

Погодимося із твердженням, що мастурбаці є корисною, поки вона є просто безпечним сексом. Якщо ж вона відбувається за участю різних предметів (ліфчиків, черевиків, біноклів, пляшок, бананів, кавунів, кантюперів, викруток, міксерів, хліборізок, гумових рукавичок, доїльних апаратів, "Нашої Ряби", старих унітазів, і насамкінець плюшових ведмедів, полімерних "ліхтариків" та надувних прекрасних дам тощо), вона може спотворювати особистість мастурбатора і всього його оточення. І це зветься вже розбещенням.

У жодному разі гедонізація нашої естетики не є хорошою ознакою, згода. Я їм вівсянку, сир та кефір та трохи хліба, і дяка Богові, від простої їжі отримую насолоду. І не соромлюся ані того, що я читаю Чехова, ані того, що читаю Сапковського, ані того, що дивлюся кіна Іньяріту чи Грінвея разом із якісним старим італійським чи радянським кіном.

Звісно, для того, щоб розбиратися, що погано, не потрібно бути майстром кулінарії: раз з'їв, знудило - знаєш надалі, що з'їв погане.

Але, даруй, щоб зрозуміти, що те, що ти тримаєш у руках - дійсно має вартість, краще пробувати своїми руцями це робити.

Оскільки я багато що вмію робити сам, і дещо з того роблю непогано (крім хіба що водити тачку і лісапета та складати парашута і їздити на лижах), тому все міряю на себе. І ставлюся до будь-чиєї майстерності з повагою. Коли ж я відчуваю, що я, аматор, можу і роблю щось краще за профі, то лише тоді відчуваю повне право назвати, скажімо, Жолдака "голим королем із прищами на дупі", залишаючи також право віддати належне технології саморозкрутки.

Тож, дорогий мій, "Teach yor children well", як співали дорогі моєму серцю Кросбі, Стілл, Неш і Янг, - малечу виховуй обережно, щоб не тікала від того, "розумного, доброго й вічного", що на твою думку, є достойним уваги... І боронь Боже набридати дітям з усім тим, що тобі до вподоби...

Навіть із Капрановими.

Хай читають Капранових... Хочуть авангарду - ну то краще підсунь їм Дзвінку Матіяш - це принаймні, хоч і безструктурні "тексти", але дуже класні, як на мене...

А загалом - я ніколи не погоджуся із твердженням про яєшню.

[kot-vasily.livejournal.com]

Згоден. І з тим, що я старий, і що я - демагог. І з тим, що Карпа - нудна, дурна і нецікава. І з тим, що вони з дер... як там його... привертають увагу дітей саме можливістю просто сісти і насрати купу в кімнаті чи в ліфті, тобто з шиком зробити те, що й так може кожен. А якщо так - то тра й собі насрати посеред кімнати, може й нас - друкуватимуть і носитимуть на руках?

А щодо "грамотності" - ну, це річ така відносна, і ти про це знаєш краще за всіх... Це тільки на своїй територій ми до певної мри грамотні. Абсолюту не буває. Сяде якась валька-олька на посаду редактора, і чого ми з нашими дипломами біофаку варті?