МАЮ СИЛУ НЕ ПИСАТИ

[zieg]

Чи має право читач, котрий сам не написав нїчого, оцінювати написане кимось? Гм. Чи треба самому нести яйця, щоб мати право судити про смак яєчнї? Якщо продукт смердить, а його впарюють публїцї за делікатес - невже не варто застерегти довірливих, щоб не потруїлися?
Карподереш стінкс. 

Comments

[nezkor.livejournal.com]

а от лічьно ми пишем чісто із чєстолюбія, нас (може!) читає із десяток людей (в луччєм случаї), ну ілі ми іногда под настроєніє комусь почитаєм шось там... і нам фатає чійойсь улибки...

і главно - воно усе ж незакончене таке - нема штемпєля "здано в пічять", тобто можно тішить (принаймні) себе думкою, шо от кодась появиться час, і як сядем, та як поправим, шоб діствітільно ще поправочьнєй стало...

а як ото прецтавить: береш шосьто там своє із полки у магазіні, одикриваєш на случайной страніце, а там, прєдположим, прєдложеніє недописане, і ти понімаєш, шо ти хотів дописать у том прєдложенії іменно про то та про те, но вже всьо - дулі з маком! а із мережевим чтівом прощє... раз - і так як тобі нада, чі хоцця...

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Я собі міркую - чи не повинні книжки відмерти, як невдовзі відімруть газети? Відчуваю - ще три роки і який-небудь амазон залізе прямо в наші смартфони. Або рідери-читалки стануть дешеві, мов поліетиленові пакети. Чи взагалі - кожен писун матиме свій сайт і з нього читачі якось просто й недорого скачуватимуть. З можливістю зворотного зв'язку.

[nezkor.livejournal.com]

так

але ми писали не про те

це був хитрий намьок на почитать наше (вдруг воно хароше, і нам стоє усе бросить і засісти за роман?)