МАЮ СИЛУ НЕ ПИСАТИ

[zieg]

Чи має право читач, котрий сам не написав нїчого, оцінювати написане кимось? Гм. Чи треба самому нести яйця, щоб мати право судити про смак яєчнї? Якщо продукт смердить, а його впарюють публїцї за делікатес - невже не варто застерегти довірливих, щоб не потруїлися?
Карподереш стінкс. 

Comments

[the-norb.livejournal.com]

все це так, та не зовсім. смаки, кольори, аромати(смороди) тощо - настільки ж особисте, наскільки й об'єктивне.

тобто, контроль за якістю - це справа не тільки розробника(пейсатіля), а в першу чергу користувачів(четателів). от. тільки не слід забувати, що найактивніші читачі(юзери) - це ті ж письменники(розробники), тому в них свої, відмінні вимоги, як у втаємничених (залучених у процес приготування) і заздрісних падлюк. звідси дуже великий люфт, надзвичайне, часом катастрофічне, казалось бьі(на позір) сраженіє(..., або нє, таки протиставлення) поглядів.

насправді ж, кожному своє і час покаже, хіба ні? і Карпа, і Дереш з цієї точки зору мають ще чималі перспективи, писати вони можуть добре, і це видно, як на мене, проте відверто епатують і дуже експериментують - мине час, з'являться речі якісніші, я, принаймні, ставлю на те, що буде дуже добра книжка в кожного з обох(трьох? - Карпи ж сестри наче, і пишуть геть по-різному...).

[instytutka.livejournal.com]

карподереш - то не ваш рівень :)
...але вони годяться, щоб прилучити до читання кількох підлітків. власне, якщо прилучать, то значить вже виправдали власне існування

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Кілька років тому був у підвалі на Прорізній, який називається "Купи-дон" (либонь, це торгова пропозиція донецьким). І там читав свою "книжку" Дереш. Акустика в підвалініяка, і хоч сидів я недалеко, та до мене долинало лиш: "Бу-бу-бу-бу, їбати, бу-бу-бу-бу, насрати, бу-бу-бу-бу, їбати"... І так далі "у кулко", як кажуть галичани. Я захоплююсь майстрами художнього матюка, проте це було нікчемно. Пробував і читати Дереша - недоладно. Карпа пише гарними словами про копуляцію-мастурбацію-дефекацію - і якщо її писання сподвигнуть якогось підлітка ознайомитися з душевними терзаннями геройки при користуванні біотуалетом, то до цього ж самого сподвигнуть і значно лапідарніші написи на стінах громадських буотуалетів. А якщо він ще й сам кинеться описувати подібне, то ще це дасть світові, котрий читав Раблє?
Автори не вміють споглядати і не вміють втілювати побачене...
Якось у книгарні був розгорнув книжку з назвою "Лук'янівка". Не пам'ятаю автора, але побачу ще раз - куплю. Півсторінки пробіг очима - і бачу, що чувак хаває.
А ще з мене часом насміхаються, що читаю Капранових. Ну, я не сноб і вони мені подобаються більше за декотрих п-хів.
І все ж я бронюю за собою право казати рідним дітям та дорослим друзям про певні твори - не читайте, то лайно.

[kruzhechok.livejournal.com]

кажіть. ви ж ту книжку з рук ні в кого не видираєте. просто ділитеся думкою. хто захоче - прочитає.
я от чула різні відгуки про названих авторів, а карпу навіть довелося знати особисто. але нічого їхнього не читала і не хочеться.

особисто мені бракує хорошого літературного журналу, такого собі гайдбук по сучліт - і українській, і зарубіжній. але щоб рецензувалися в ньому не творіння приятелів головного редактора, а ті, хто справді вартий уваги.

[instytutka.livejournal.com]

"Лук"янівка" - то Гуменюка роман. "Факт" видав
Щодо Карпи згідна, що я вже терплячий читач, то мене на більше, ніж 100 сторінок не стало.
А Дереша якщо читати,то тільки перші романи. Як я читала "Поклоніння ящірці", то на якийсь момент навіть захопилася була. А як читала "Намір" -то плювалася далі, ніж виділа. Але підліткам воно подобається, сама бачила :)

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Е, журнал - це жирно. Вистачило б і двох сторінок вражень (саме вражень, а не критики) у якомусь журналї типу "У.тижня". Чи колонки в газетцї, такій гиденькій, як "ГПУ". Я вже давно не читав, щоб когось із писунів полаяли. Я не про Ульяненка. Переважно хвалять - видно, друзї.

[kruzhechok.livejournal.com]

та вони там всі між собою друзі :)

колись занесло мене на щось типу воркшопу в смолоскип. молоді письменники і поети читала свої творіння, а хтось старший і типу маститіший їм давав поради. і хоча переважно читалася там повна пурга, особливо в порівнянні з чимось справді хорошим, але той, досвідченіший, жодному не сказав: просто не пиши.
я туди прийшла за компанію з подругою-пісатєльніцою. ну, і ми сиділи тихо перлися з особливих перлів, але коли доходило до обговорення, вона теж всіх хвалила. а потім вони її навзаєм. все було дуже мило :)

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Треба, щоб були лайливі відгуки. Мені, наприклад, за негативною оцінкою легше скласти власне судження, ніж за солодкими вихваляннями - бо полаяти теж треба вміти.

[diversey-ua.livejournal.com]

ну якшо пісатєлі писатимуть тіки для пісатєлів - то хай пишуть
а якшо вони хочуть шоб їх книжки купували звичайні читачі, то хай приготуються і до критики від них

[nezkor.livejournal.com]

а от лічьно ми пишем чісто із чєстолюбія, нас (може!) читає із десяток людей (в луччєм случаї), ну ілі ми іногда под настроєніє комусь почитаєм шось там... і нам фатає чійойсь улибки...

і главно - воно усе ж незакончене таке - нема штемпєля "здано в пічять", тобто можно тішить (принаймні) себе думкою, шо от кодась появиться час, і як сядем, та як поправим, шоб діствітільно ще поправочьнєй стало...

а як ото прецтавить: береш шосьто там своє із полки у магазіні, одикриваєш на случайной страніце, а там, прєдположим, прєдложеніє недописане, і ти понімаєш, шо ти хотів дописать у том прєдложенії іменно про то та про те, но вже всьо - дулі з маком! а із мережевим чтівом прощє... раз - і так як тобі нада, чі хоцця...

[nezkor.livejournal.com]

... о... і даже єслі ми напрімєр, попросим якогось такого крітіка тіпа негребецького нас покрітікувать, попозорить... (а вдруг чєстолюбіє буде удовлєтворєно?) то єслі буде дуже больно - ттак можно обставить усе таким образом, шоб рукопісі згорєлі...

і получіться може так, шо крітік опоганює шось, шо колись може і імєло мєсто бить...

вопщєм єсть возможность пустий текст отправить у пустоту

[diversey-ua.livejournal.com]

ну тут ви канєшно у виграші )))

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Я собі міркую - чи не повинні книжки відмерти, як невдовзі відімруть газети? Відчуваю - ще три роки і який-небудь амазон залізе прямо в наші смартфони. Або рідери-читалки стануть дешеві, мов поліетиленові пакети. Чи взагалі - кожен писун матиме свій сайт і з нього читачі якось просто й недорого скачуватимуть. З можливістю зворотного зв'язку.

[kot-vasily.livejournal.com]

дєтям пріход хочіш абламать?

[nezkor.livejournal.com]

так

але ми писали не про те

це був хитрий намьок на почитать наше (вдруг воно хароше, і нам стоє усе бросить і засісти за роман?)

[nezkor.livejournal.com]

ну так удобно ж: хазяїн-барін а вчужой монастирь із своїм уставом не тоїчьки

[nezkor.livejournal.com]

кстаті, оддєльне Вам спасібо як поету за стіх про партізана, фактічєски це дуже близько к нашим убіждєніям... дуже любим ми свободу - шо ж поробиш

[kot-vasily.livejournal.com]

Ні. Хороший камамбер - страшне який смердючий. Але хранцузький нарід преться. Часник - смердючий. Але юдейський нарід - преться. Лакричні цукерки - гидко солодкі. Але для когось - це смак дитинства. Я однаково люблю "Старий Брюххе" і голландський сир баштанського сирзаводу, жити без сиру не можу. Син любить оселедці. У мене від одного вигляду оселедця - болить печінка, проте запах оселедців (ги-ги, "and shrimps" - Dream Number Nine") приносить інші аллюзії. Дітлахам хочеться читати про своє, дитяче - "бу-бу-бу... срати... бу-бу-бу... ширятися... бу-бу-бу-їбатися..." Врешті, як любив казати класик старої української поезії Вася Осадчий, "Каждий дрочіт, как он хочіт". Це і є ключова фраза до всієї літератури, яка за визначенням є просто специфічним різновидом порнографії, оскільки призначена для імітації у свідомості процесів, які ведуть до певного типу насолоди.

Погодимося із твердженням, що мастурбаці є корисною, поки вона є просто безпечним сексом. Якщо ж вона відбувається за участю різних предметів (ліфчиків, черевиків, біноклів, пляшок, бананів, кавунів, кантюперів, викруток, міксерів, хліборізок, гумових рукавичок, доїльних апаратів, "Нашої Ряби", старих унітазів, і насамкінець плюшових ведмедів, полімерних "ліхтариків" та надувних прекрасних дам тощо), вона може спотворювати особистість мастурбатора і всього його оточення. І це зветься вже розбещенням.

У жодному разі гедонізація нашої естетики не є хорошою ознакою, згода. Я їм вівсянку, сир та кефір та трохи хліба, і дяка Богові, від простої їжі отримую насолоду. І не соромлюся ані того, що я читаю Чехова, ані того, що читаю Сапковського, ані того, що дивлюся кіна Іньяріту чи Грінвея разом із якісним старим італійським чи радянським кіном.

Звісно, для того, щоб розбиратися, що погано, не потрібно бути майстром кулінарії: раз з'їв, знудило - знаєш надалі, що з'їв погане.

Але, даруй, щоб зрозуміти, що те, що ти тримаєш у руках - дійсно має вартість, краще пробувати своїми руцями це робити.

Оскільки я багато що вмію робити сам, і дещо з того роблю непогано (крім хіба що водити тачку і лісапета та складати парашута і їздити на лижах), тому все міряю на себе. І ставлюся до будь-чиєї майстерності з повагою. Коли ж я відчуваю, що я, аматор, можу і роблю щось краще за профі, то лише тоді відчуваю повне право назвати, скажімо, Жолдака "голим королем із прищами на дупі", залишаючи також право віддати належне технології саморозкрутки.

Тож, дорогий мій, "Teach yor children well", як співали дорогі моєму серцю Кросбі, Стілл, Неш і Янг, - малечу виховуй обережно, щоб не тікала від того, "розумного, доброго й вічного", що на твою думку, є достойним уваги... І боронь Боже набридати дітям з усім тим, що тобі до вподоби...

Навіть із Капрановими.

Хай читають Капранових... Хочуть авангарду - ну то краще підсунь їм Дзвінку Матіяш - це принаймні, хоч і безструктурні "тексти", але дуже класні, як на мене...

А загалом - я ніколи не погоджуся із твердженням про яєшню.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ну, ти все розклав по полицях і з тобою, як вправним досвідченим демагогом, сперечати сь важко. Але - хоч на голову стань, а кіна сам не знїмеш. Навіть поганого. А між тим, погане кіно впізнаєш одразу. Хоч робили його профі. Я за багато років уже втомив ся повторювати, що бою ся слова "професїонал". Як там було? "Востаннє я чула слово "професїонал" від перукаря, котрий пофарбував менї волосся в червоний колїр". Зрештою, червоне волосся стало модне. Надмір професїоналів? Я часто чую це слово від багатьох людей - і маю змогу бачити продукти їхнього професїоналїзму. "Червоне волосся".
Дїтей я не змушую щось певне читати - нема на те часу. Просто повикидав з дому карпу і ще дещо, бо НМСД, втїшатися такого роду творами - те саме, що знаходити естетичну насолоду в коричневих смужечках, мальованих пальцем на стїнах громадських сортирів. Та все ж хотїло б ся, щоб дїти перебували в одному чи принаймнї близькому інформацїйному полї зі мною.
Я справдї не маю часу й охоти читати все підряд, а славословіям не вірю з тих причин, які проілюструвала дописувачка крузгехок. Обкакування для мене інформативнїше. Дотримуюсь презумпцїї падлюцтва (хоч воно й ХІХ століття). Оскільки письменники про колег погано не напишуть, то бажано, щоб писати про них мали право й посполиті читачі. Котрі яєць не несуть.
ПиСи. Називати наших письменників словом "профі" смішно. Вони ж елементарно неграмотні.

[kot-vasily.livejournal.com]

Згоден. І з тим, що я старий, і що я - демагог. І з тим, що Карпа - нудна, дурна і нецікава. І з тим, що вони з дер... як там його... привертають увагу дітей саме можливістю просто сісти і насрати купу в кімнаті чи в ліфті, тобто з шиком зробити те, що й так може кожен. А якщо так - то тра й собі насрати посеред кімнати, може й нас - друкуватимуть і носитимуть на руках?

А щодо "грамотності" - ну, це річ така відносна, і ти про це знаєш краще за всіх... Це тільки на своїй територій ми до певної мри грамотні. Абсолюту не буває. Сяде якась валька-олька на посаду редактора, і чого ми з нашими дипломами біофаку варті?