МАЛЕНЬКЕ ВКРАЇНСЬКЕ ДИВО

[zieg]

Тобто - одне з див. У нас є слово "булава" - такий клейнод, символ влади. І всі про неї мріють, і дарують одне одному дерев'яну, купивши на Узвозі. А дуже маленької штучечки, вельми на булаву схожої, у нас нема. Є "шпилька". Ну чого не може бути булавки?

Ні, на одному диві не зупинюся.
Ще дива:
Чим керується більшість редакторів, яким іноді потрапляє в руки мій текст, коли вони міняють "тільки" на "лише", "коло церкви" на "біля церкви", "на" на "тримай"?
"На майдані коло церкви
Революція іде..."
"А нате вам, пане Азенку, дулю!"

І міняють "раз, два, три" на "один, два, три", забувши, як "гей, там на горі Січ іде, гей, машерує..."
І вважають, що ходити треба "до туалету", а не "в туалет"... І "брати до рук" а не "брати в руки"
"Гукнув цар на свої гайдуки -
Беріть Байду добре в руки..."

МІЖМОВНА ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ
І чого українці драЖнять, а кацапи драЗнят, однак в українців "подраЗник", а в кацапів - "раздраЖитель"?
І чого кацапи ніяк не вирахують, чого в них "сиВОРОтка", єдине таке слово, що випадає з усіх етимологічних рядів, тоді як в інших слов'янських мовах "сиРОВатка" (або щось схоже), бо це від "сирий", "сиРОВий", і споріднено з "суРОВий", а в українців хоч і "сиРОВатка", зате "суВОРий"?
І слова "требуется", "требование" у нас украли москалі, бо в них нема слова "треба". І слово "полотенце" (маленьке полотно), бо заліським наріччям мало б бути "полотенцо". І ще багато чого.

Таке враження, що австро-угорські генштабісти перед тим, як вигадувати нам нашу мову, добряче нализалися в генштабі Золотої Орди й спочатку вигадали мову їм.

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Йдеться про те, що слово "тільки" чогось багатьом здається лютим кацапізмом. Семантичних відтінків між "тільки" й "лише" я не відчуваю ніякісіньких, бо це абсолютні синоніми, і часом люди, які викреслюють мені "тільки", не знають, як те "лише" наголошується. Вживаю "лише" рідко, тільки задля "фонетичної краси": "тільки кілька" - негаразд.
Щодо "до" і "в" треба буде наваяти дописа, бо така каша в головах, що ой. Антоненко-Давидович, як я пам'ятаю, пише цілком навпаки - дає розрізнення.

Іще згадав крамолу: маємо дієслово "йняти": "не йняти віри", скажімо. А коли хтось не йняв, не йняв, а тоді пойняв? Ні-і-і! За "пойняти" вас ногами затопчуть. До речі, етимологія заліського "понімать" геть же ж і непрозора. Здається мені, що це ще одне їхнє "коване" слово. Себто крадене.

[prophet-in-blue.livejournal.com]

Коли йдеться про приміщення, Антоненко-Давидович вважає припустимим і "у", і "до".

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Мені зараз ліньки дискутувати на цю тему, бо, бачу, треба аргументовано й ґрунтовно, з прикладами. Постараюсь викласти з часом.

[prophet-in-blue.livejournal.com]

Та я ніби й не намагалася дискутувати... З вами дискутувати страшно :)
А щодо Антоненка-Давидовича - мусять же бути хоч якісь авторитети й орієнтири, коли з офіціною мовною нормою все так непевно, і для мене таким авторитетом є Давидович, тому на нього й посилаюся. Навіть не зрозуміла одразу, що ви, виявляється, з ним не згодні.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Та чого ж не згоден. Згоден. Для мене його книжка - теж найголовніший орієнтир. Тільки Борис Дмитрович замало акцентував різницю. Я б трохи чіткіше розрізняв. Якщо напрямок - "до". Якщо проникнення в межі чогось - "в/у". "Добиратися до Києва" проте "Я приїхав у Київ". "Я підбіг до танка" і "Я заліз у танк". Там ще й психологічні моменти треба враховувати - якщо завдання поставлено так, що його можна виконати неправильно, то воно й буде виконане неправильно. Якщо сказати "Козак Голопупенко, до окопа бігом руш" - то козак Голопупенко підбіжить ДО окопа і В окоп не полізе нізащо. Поляки у таких випадках, здається, вживають: "В кєрунку". То щоб нам не казати: "в напрямку", варто розділити вживання "до" та "в/у". Це так нескладно, якщо не ставити собі завдання заплутати цю нещасну мову й перетворити її на пострах для мовців.
До хати, до церкви, до школи" - лишаємо. Хоч це навіть не винятки. Тут присутній напрямок, якщо прислУхатися.