ПРИЛЕТІВ ЛЕЛЕКА

Ну оце в п'ятничку закінчився третьий конкурс од видавництва "Гранї-Т", який називається "Золотий лелека", і в якому я член жюрі вже третьий рік (єдиний там такий "старослужащий"). Підвели риску, підсумували підсумки. Цей (тобто - той, 2009) рік було дві номінацїї - "Пригодницька повість" та "Чарівна казка". Що сказати? Пригодницьких повістей було мало, більшість із них гівна варті. Тому першого місця вирішили не присуджувати. На другому один дядько, який написав надзвичайно динамічний, багатий на цїкаві деталї мужчинський дїйовик. Але... До нього, як до Миколки Островського, треба Маріетту Шаґінян, щоб усе переписати. Прибрати сєку, всілякі недоречностї, бога з машини тощо.
Зате казоооооок, ой скільки було казок! Утї-путї, усю-сю, про котиків та собачок. Ми навіть жартували, що треба додати відзнаку "за краще висвітлення собачої теми". Когось там обрали на перше місце з собакописців, не памнятаю.
Ще одне цїкаве - багацько писунів з Луганська, Донецька, Севастополя. Оце вам нате - узкоязичниє рєґіони, узкоязичниє рєґіони. Зате не було зі Львова, Франківська тощо.
Загальний рівень грамотностї значно вищий, нїж перші два роки.
Висновок - народ писати дуже хоче, але ще не дуже вміє. Новітньий класик дитячої лїтератури ще ся не народив, але вже стукає ніжкою в пуз.

З ПРАДАВНЬОГО ЖИТТЯ

Зоологію безхребетних викладав у нас професор М-ч. Читав лекції і проводив колоквіуми. Один з перших колоквіумів був про найпростіших. Мені випало відповідати про амебу Entamoeba histolitica – мовляв, у тропічних країнах вона викликає амебну дизентерію, яка характеризується кривавим поносом…
– Стривайте, – перебиває мене професор. – “Понос” – це російське слово. Русизм. Як воно буде українською?
( Read more... )