ПРИЛЕТІВ ЛЕЛЕКА

[zieg]

Ну оце в п'ятничку закінчився третьий конкурс од видавництва "Гранї-Т", який називається "Золотий лелека", і в якому я член жюрі вже третьий рік (єдиний там такий "старослужащий"). Підвели риску, підсумували підсумки. Цей (тобто - той, 2009) рік було дві номінацїї - "Пригодницька повість" та "Чарівна казка". Що сказати? Пригодницьких повістей було мало, більшість із них гівна варті. Тому першого місця вирішили не присуджувати. На другому один дядько, який написав надзвичайно динамічний, багатий на цїкаві деталї мужчинський дїйовик. Але... До нього, як до Миколки Островського, треба Маріетту Шаґінян, щоб усе переписати. Прибрати сєку, всілякі недоречностї, бога з машини тощо.
Зате казоооооок, ой скільки було казок! Утї-путї, усю-сю, про котиків та собачок. Ми навіть жартували, що треба додати відзнаку "за краще висвітлення собачої теми". Когось там обрали на перше місце з собакописців, не памнятаю.
Ще одне цїкаве - багацько писунів з Луганська, Донецька, Севастополя. Оце вам нате - узкоязичниє рєґіони, узкоязичниє рєґіони. Зате не було зі Львова, Франківська тощо.
Загальний рівень грамотностї значно вищий, нїж перші два роки.
Висновок - народ писати дуже хоче, але ще не дуже вміє. Новітньий класик дитячої лїтератури ще ся не народив, але вже стукає ніжкою в пуз.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Чим більше поле відбору, тим краще для літератури, бо є з кого обирати та є кому здобрити почву для прозрастання талантів. Здається, в нобелівській промові Доріс Лесінґ зауважила, що для того, щоб прозрастали таланти, потрібне середовище з книжками, читачами та іншими письменниками.

Але велике поле відбору - це складніше для писак, бо менше шансів, що помітять. Може й непогане загубитись. Те, що з "їзичних" реґіонів почали писати українською, це логічно, бо в них шанси пробитися в літературу російську досить примарні, враховуючи чисто арифметично кількість тих, хто пише російською. Дивно, що вони цього одразу не зрозуміли, ще з горбачовських часів.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Каже директор "Гранїв-Т", що в Залїссї ситуацїя з дитячою лїтературою своєрідна. Вони не видають сучасних письменників. Тільки корнейчуковських маршаків. Бо сучасних цїкавих, удатних, не з'являється.
Щодо узкоязичних регіонів, то там два типи авторів: одні мали готові твори, писані залїською говіркою, і, почувши про конкурс, хутенько їх переклали, часто навіть "Плаєм". Другий тип - патріоти, такі, що аж іскри крешуть.
А непогане справдї може загубитись. Дуже багато чинників. Навіть розмір шрифту і міжрядковий інтервал часом має значення. Або - не вміє людина почати, нудить і нудить, я покинув читати, а на наступній сторінцї все якраз і почалося.