![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Відкриття
Погодившись з аксіомами:
* Збереження виду - головніше за виживання організму;
* Існування соціуму - важливіше за долю індивіда,
дійшов висновку, що я - соціаліст.
А розділивши тезу, що випливає з наведених вище аксіом:
* Існування нації - пріоритетніше за буття громадянина,
зрозумів, що я - націонал-соціаліст.
Як це тепер узгодити з одвічним бажанням мати хату скраю?
І з ярликом "український БУРЖУАЗНИЙ націоналізм"?
* Збереження виду - головніше за виживання організму;
* Існування соціуму - важливіше за долю індивіда,
дійшов висновку, що я - соціаліст.
А розділивши тезу, що випливає з наведених вище аксіом:
* Існування нації - пріоритетніше за буття громадянина,
зрозумів, що я - націонал-соціаліст.
Як це тепер узгодити з одвічним бажанням мати хату скраю?
І з ярликом "український БУРЖУАЗНИЙ націоналізм"?
В мене з’явилось відчуття deja-vu :)
Re: В мене з’явилось відчуття deja-vu :)
Просто слово "соціалізм" хибно розуміють.
no subject
no subject
no subject
це чиста ментальна мастурбація.
Насправді, існує лише сприйняття Всесвіту індивідуальними почуттями. І все. Соціум - це щось, що не можна помацати, а те, що нам розказують про нього - суб'єктивне сприйняття індивідів. Усе навколо є лише проекцією нашого власного сприйняття. Тому безглуздо вважати, що існування соціуму (якого об'єктивно не існує) є важливішим за долю індивіда.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Українці апріорі не можуть бути націонал-соціалістами саме через яскраво виражений індивідуалізм. Просто ми рано чи пізно усвідомлюємо, що зберегти свою індивідуальність можна лише гуртом.
А справжні українські націонал-соціалісти ось:
http://nehrebeckyj.livejournal.com/75248.html
no subject
А хіба щось соціалістичне можливе
Re: А хіба щось соціалістичне можливе
no subject
no subject
no subject
З цілком житейсько-профанських міркувань видається, що лише коли індивід починає загрожувати соціуму - тут до його хати й пора навідатися. (Хоча індивід буде проти завжди, і цьому випадку, зокрема :)) Але ж на другому кроці ітерації (визначенні, що є загрозою, а що ні) вже все дуже складно, як на мене.
Про етнос і націю навіть боюсь починати. Одним словом, не знаю я простої відповіді на ці питання. :) Хоча питання, як на мене, дуже життєві.
no subject
Я мав на увазі принцип: до якого рівня керує гауляйтер, а на якому починається самоврядування (хата скраю). Зрозуміло, воно має бути мінімальне (вуличне, хутірське), але з максимальними правами щодо своєї території (громада). Грубо кажучи, з індивідом може розмовляти громада та суд. Гауляйтер з ним не може розмовляти. Якось так. Треба думати. Головне - закрити демократію в нинішньому вигляді. Обирати має кваліфікований виборець, а не всі наявні бомжі. Найкраще - голова сім'ї. Обирати тільки президента та старосту громади - тобто на найвищому і на найнижчому рівнях. А президент хай призначає гауляйтерів - яких староста громади може й не слухатись.
no subject
До того ж у нас, як на мене, є одна величезна біда: відсутність отого самоврядування бодай у зародку і хоч би в головах. Як відвідаю чергові збори ОСББ, так мало б не заплакав, аби не сміявся.
І от ще що подумалося: здається всяких різних і доладніх систем може бути багато - і з президентами і з царями, і ще біс зна с ким. Головне, що б ці системи були "нормалізованими", ну як системи координат: одна і та ж точка може бути описана як в полярній так і в декартовій, наприклад, і саме горе буває, коли взяти щось частково від однієї і трохи від іншої. В математиці таке не пройде, а в житті це скрізь і навколо.
Але ж при цьому й занадто жорстку систему вибудовувати мабуть не слід, бо має ж бути якийсь запас міцності, який може забезпечуватися, наприклад, певним перетином функцій.
Вибачайте, трохи сумбурно, але я ще той спеціаліст з "державоустановчих питаннь". :)