Відкриття

[zieg]

Погодившись з аксіомами:
* Збереження виду - головніше за виживання організму;
* Існування соціуму - важливіше за долю індивіда,
дійшов висновку, що я - соціаліст.

А розділивши тезу, що випливає з наведених вище аксіом:
* Існування нації - пріоритетніше за буття громадянина,
зрозумів, що я - націонал-соціаліст.

Як це тепер узгодити з одвічним бажанням мати хату скраю?
І з ярликом "український БУРЖУАЗНИЙ націоналізм"?

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Слушно. Дякую, що підказали. Але треба добряче подумати, на якому рівні я буду не проти, щоб соціум заходив у мою хату скраю. Етнос у ній буде присутній невід'ємно, а нація?

[o-teren.livejournal.com]

Є в мене підозра, що для урегулювання інтересів індивіда та соціуму й існує гора юридичної літератури (ну, мала б бути для цього :)).
З цілком житейсько-профанських міркувань видається, що лише коли індивід починає загрожувати соціуму - тут до його хати й пора навідатися. (Хоча індивід буде проти завжди, і цьому випадку, зокрема :)) Але ж на другому кроці ітерації (визначенні, що є загрозою, а що ні) вже все дуже складно, як на мене.
Про етнос і націю навіть боюсь починати. Одним словом, не знаю я простої відповіді на ці питання. :) Хоча питання, як на мене, дуже життєві.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Та з юридичним урегулюванням зрозуміло, тут, у принципі, домовитись можна. Хоч, власне, з наведення порядку в законах та в суді і треба починати.
Я мав на увазі принцип: до якого рівня керує гауляйтер, а на якому починається самоврядування (хата скраю). Зрозуміло, воно має бути мінімальне (вуличне, хутірське), але з максимальними правами щодо своєї території (громада). Грубо кажучи, з індивідом може розмовляти громада та суд. Гауляйтер з ним не може розмовляти. Якось так. Треба думати. Головне - закрити демократію в нинішньому вигляді. Обирати має кваліфікований виборець, а не всі наявні бомжі. Найкраще - голова сім'ї. Обирати тільки президента та старосту громади - тобто на найвищому і на найнижчому рівнях. А президент хай призначає гауляйтерів - яких староста громади може й не слухатись.

[o-teren.livejournal.com]

Хто зна. Єдине, що щось мені здається, що ніхто на таке обмеження наших нинішніх "віртуальних" прав, зокрема права обирати, не піде. Навіть обгрунтувати це досить важко, бо ніби багато хто розуміє, що може й треба було б, але за якими критеріями (і чому саме за такими? От наприклад, голова сім"ї - то хто? Хто більше грошей заробив чи може, к приміру, дітей винянчив?), та й механізм впровадження таких змін не зрозумілий. Хіба що через великий мордобій.
До того ж у нас, як на мене, є одна величезна біда: відсутність отого самоврядування бодай у зародку і хоч би в головах. Як відвідаю чергові збори ОСББ, так мало б не заплакав, аби не сміявся.
І от ще що подумалося: здається всяких різних і доладніх систем може бути багато - і з президентами і з царями, і ще біс зна с ким. Головне, що б ці системи були "нормалізованими", ну як системи координат: одна і та ж точка може бути описана як в полярній так і в декартовій, наприклад, і саме горе буває, коли взяти щось частково від однієї і трохи від іншої. В математиці таке не пройде, а в житті це скрізь і навколо.
Але ж при цьому й занадто жорстку систему вибудовувати мабуть не слід, бо має ж бути якийсь запас міцності, який може забезпечуватися, наприклад, певним перетином функцій.
Вибачайте, трохи сумбурно, але я ще той спеціаліст з "державоустановчих питаннь". :)