ПРО ЖОВТЕНЯТ-ГЕРОЇВ

[zieg]

З майбутніх мемуарів.
Років тридцять тому, Київ, вул.Желябова, ранній вечір. Іду, про щось своє думаю. Від зграйки дітей відокремлюється дівчинка років шести, підбігає до мене й питає: "Дядя, скажітє, каторий час!" Абсолютно на автоматі відповідаю їй: "Сьома вечора". І бачу, як дитя змінилось на лиці. Відчуло щось ЧУЖЕ. ЧУЖИНСЬКЕ. І що це чуже треба відторгнути, треба його затоптати, принизити, бо ЧУЖЕ. Набирає дитя повітря й випалює: "РУССІШЕ ШВАЙН!" Знищило мене й утекло.
Оце таке.

* * *
Єсть бєсєдка в ґорадє Черкасси,
Старий дом, зєльоная ліства...
Піанєрка із шестова класса,
Дєвачка в бєсєдкє той жила.

Раз в бєсєдку варвалісь фашисти,
Сталі мучіть дєвачку, питать.
Ґдє ат нємцеф скрилісь каммуністи
І ф каком атрядє твая мать?!

Долґа-долґа дєвачку питалі,
Жґлі єй рукі, рвалі валаса...
Нічево ана ім нє сказала,
І фашисти вижґлі єй ґлаза...

Єсть бєсєдка в ґорадє Черкасси,
Старий дом, зєльоная ліства...
Піанєрка із шестова класса
Дєвачка замучєна била.

Співати на мотив "Катюші", тільки веселіше.

Comments

Re: Версус фром Звенигородка

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Хоч я й зі Звенигородського району, але пісню вперше почув під Конотопом. До нас у БУЦ (Батуринський учєбний центр), де я був на університетських військових зборах, приїхали підшефні піонери, і як співнули! Бадьоренько так, удалєнько! Ми, студенти, аж березові лави гризли зо сміху. Можливо, там був дуб, а не дом, але ліства була таки зєльоная. Імені Людміла теж не було - я пам'ятаю. А "валаса" - це шикарно. Народна пісенна творчість.

Re: Версус фром Звенигородка

[7eon.livejournal.com]

можу твердити щиро: вперше отакий варіан я почув у грудні 1982 року, коли мої мама і сестра приїхали з Кісловодська, співала моя сестра, казала, шо навчилася від пані Ніни зі Звенигородки, її дочки Наталі:)