Кіно й не німці

[zieg]

Оце один юнак прислав приватне повідомлення. І таке воно типове, що мушу його тут навести.

Доброго дня.
Прошу вибачення за моє нахабство.
Нещодавно дивився в кіно "Першого месника".
Помітив пару не зовсім українських слів. Як то "надіюсь";(як на мене то "сподіваюсь" більш природно звучить),"виключай" (причому одразу після "вимикай", ще щось було, але забув. Та це таке, можна сказати я дуже прискіпливо ставлюсь. Але от момент коли друг головного героя випадає з потяга і той йому кричить "Держись!", якось зовсім не з нашої мови. І я вже думав після сеансу написати відгук типу: сходив в кіно, знайшов пару ляпів перекладу, коли в титрах прозвучало "Переклад
О.Негребецького".
На Ваших перекладах я, можна сказати, виріс. Тоді у 90-х, можливо, саме вони формували в мені любов до україномовного кіно.
Тому вирішив спитати у вас особисто, щоб не піднімати нікому непотрібного галасу. Після Ваших постів з критикою дублювання, якось не схоже щоб це були Ваші недогляди.
Скажіть, це так планувалось чи це вже під час запису дубляжу виникло і ніхто не переправляв? Чи залежить від Вас остаточний продукт, чи Ви тільки віддаєте текстовий переклад, а сам запис звуку (і що там вже наговорять
актори) Вас не стосується?
Дякую за увагу.

Відповів хлопцеві:

Друже ....!
Схоже, ви стали жертвою "живомовофобії". На жаль, вельми значна частина публіки вважає, що мова має бути така кришталево чиста, що аж мертва. І на цій підставі декотрі редактори викреслюють з тексту "тільки" й міняють його на "лише", "треба" - на "потрібно", "держатися" - на "триматися", "надіятися" - на "сподіватися". Між тим, усі ці слова в мові побутують, усі є в словниках і не треба їх боятися.
"Надії" ви ж не боїтеся? Чим гірший його родич "надіятися"? До того ж, є певна семантична різниця між "сподіватися" та "надіятися". Хоч яка, однак є у нас "держава" - чому ж не може бути однокореневого "держатися"? І "держак" є. І "держидерево". Є й "виключати". Ось цитата з 11-томного словника укр.мови:
3. Припиняти дію механізму; припиняти дію чого-
небудь, роз'єднавши із загальною системою.— Машина
чекає,— сказав він,— я навіть наказав не виключати
мотор (Смолич, Розм. з чит., 1953, 88). У тій конкретній фільмовій ситуації вживання слова "виключай" визначалося ще й т.зв. "ліп-синком" - щоб наше слово лягало в губи персонажеві. "Вимикай" має всередині губний звук "М", а в персонажа губи в цю мить не змикалися.
Щодо самого процесу дубляжу: конкретно з цим фільмом працював інший режисер, я справді тільки віддав текстовий переклад, а що там наговорили актори, боюсь навіть довідуватись, бо серце заболить.
І на завершення: Українська мова значно ширша й глибша, ніж наші знання про неї. Оце таке.

Усе збираюся сісти й викласти буквами принципи своїх мовних підходів. Хоча... Основний принцип - вживати тієї мови, якою говорю сам. Чи, інакше: самому говорити так, як примушую американських персонажів.

Comments

[Станіслав Мотузко (from livejournal.com)]

Можна:)
І повідомити можна, і висловитися.
Ще можна мимрити і цідити, патякати і цвенькати. Вести річ, правити своєї, або, наприклад, базарити, а хіба ні?
Штука не в тому, що синонімів багато, і навіть не в тому, що їх мало. Штука в тому, що хтось визначає "правильні" і "неправильні" слова, і цей "хтось" про нормальну, вже вибачте банальність, живу, мову ані найменшої уяви не має.
Десь так.

[crema-catalana.livejournal.com]

Щиро кажучи, таки чекав на синоніми. Але я трохи про інше. На Чернігівщині (Мена, Сосниця) кажуть "гомоніти" в тому сенсі, в якому зазвичай використовується слово "говорити". Тобто не про гомін йде мова, а про говір чи просто розмову: "Уін якось не по нашому гамонить" або "Пра що ти хатів пагаманіть?"
"Пластмассово-кришталево-чиста" українська давно вже "гомін" видворила на узбіччя життя. Я все розумію про діалекти, говірки тощо. Не розумію, як мова може лишатися живою в таких рамках.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Отож ми, Майстри Слова (Всі Слова З Великої) і маємо завдання - вставляти в Наші Видатні Романи та Тексти персонажів, які говорять діалектом (якщо самі його знаємо). Якось прищеплювати людям розуміння, що "ондо", "онено", "осьосьо", "ходю", "сидю" - це ніякий не суржик, а говірка чи діалект. На жаль більшість не чула про існування, скажімо, поліського діалекту (куонь, стуол) і коли доводиться зображати "сільського" персонажа, то таке почуєш! "Ти так файно гуториш, шляк би тебе трафив" - фраза, вкладена в пельку персонажеві з Київщини (sic!). Іще на жаль, що сучасні письменники воліють вставляти в Свої Видатні Тексти кацапізми, матюки, просто вигадувати слова, замість вивчати, як то кажуть, наявні скарби.
З другого боку, легко скотитись до "говірки довоєнних тернопольських прикажчиків" (Ф.Маківчук), бо більшість письменників - галичани, або симпатизують галичанам, однак жодної з галицьких чи західно-українських говірок до пуття не знають, і тому...

[Станіслав Мотузко (from livejournal.com)]

Шкода, що я не Майстер Слова, і писати доводиться переважно історії хвороб... Зате згадалось, як ми, студенти, у перші роки незалежності весело українізовували все недоукраїнізоване, говорячи між собою, наприклад, плів, гіл, чи, там, відрібка:)
А потім якось приїжджаю я з Тернополя на свою рідну Черкащину, приходжу в гості до баби, а вона мені й каже так здивовано і трохи розгублено: "Оце чула по радіо, що в зоопарку слін заговорив".
Так і сказала - слін.
Глибини мови - неосяжні, я думаю:)

[nehrebeckyj.livejournal.com]

У 20-х рр. минулого століття Г.Нарбут малював українську абетку і на букву С був Слін. Нарбут - з-під Глухова.

[Станіслав Мотузко (from livejournal.com)]

Несподівано.

[drundia.livejournal.com]

На жаль, більшість усе одно запише всі діялектизми (з Ваших Видатних Романів та Текстів персонажів) у різні види неграмотно́стів, бо фільольоґи правду простому люду не кажуть, а шкільна освіта прищеплює думку, що всі ті автохтонні говірки — то є саме неграмотно́сті різни́х ґатункі́в, і каленим желізом треба всі їхні ознаки випалювати. А свої-то слова видумать, чи з мови сусідів узять — то не велика премудрість, а наш люд прості шляхи любе.