Рябчукове інтерв'ю

[zieg]

пробував читати - http://zaxid.net/article/90747/. На шостому "дискурсі" в одному абзаці покинув. Розумні ж речі часом говорить сей чоловік. Ну невже не можна те саме сказати без запихання "дискурсу" в кожне речення?

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

СРСР був франкенштайном з єврейською головою, росіянським тулубом, руками і язиком, українськими ногами, кавказькими яйцями. І тренд намітився з початку 30-х, з процесу СВУ, хоча, об'єктивно кажучи, він і не занепадав. А згадаймо Сталінів тост з нагоди пабєди. І великодержавні псевдоісторичні фільми типу "Алєксандра Нєвского", "Кутузова", "Суворова" тощо - сорокові роки. Чесно - шовіністи ніколи нікуди не залазили - вони просто змінили стилістику мовлення.
В армії батальйонна пісня у нас звучала так: "Рассія, любімая мая, радниє бірьозки-тапаля, как дараґа ти для салдата, радная русская зємля". Се при тім, що в/ч була розташована у Смілі, а особовий склад, включно з командирами, з українців, узбеків та киргизів. І двох таджиків. Отакий дискурс.
Не знаю про Зінов'єва, а Солженіцин у таборі всіляко підкреслював, що він ледь чи не чистокровний українець - бо співтабірники-українці частіше одержували передачі. Коли від української пайки перестав залежати, одразу почав писати про "абустраіваніє рассіі"

[kerbasi.livejournal.com]

Ну а у нас пісня була в учебці "А я вийду в сад зелений, в сад приниченьку копать". Сержанти всі були з України та постібалися.

Інтеграція імперського минулого до ідеологічного оздоблення не означає, що конкретний Ваннька отримував якісь додаткові привілеї. А монархістів КГД щеміло не менше за лібералів. тільки на рубежі 70-х і 80-х трохи попустилися, та й то які там русскіє з цього вийшли: Валентин Пікуль, Карен Раш, і де ті Васьки Іванови...

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Якщо вже про пісні - з 60-х років пам'ятаю, по радіо співали "ваєдіно слілісь слово "русскій" і слово "савєцкі". Зикіна співала: "Много раз тебя пытали Быть Россией иль не быть Много раз в тебе пытались
Душу русскую убить". Пісня Д.Тухманова. Кобзон і досі її співає. Що плавно підводить нас до конспірологічної думки про джерела російського шовінізму. Особливо, коли пошкребти всіх цих Роґозіних, Лєвашових (цього можна й не шкребти) та інших. Що більший роспат, то довший ніс, кажуть конспірологи. Одначе особисте знайомство з певною кількістю етнічних москалів (не тутешніх) свідчить - зерна ненависті падають на вельми розпушений ґрунт. Зустріти серед громадян московії не шовініста - велика рідкість. Тут, в Україні, живучи, вони трохи обламуються (залежно від концентрації їх у популяції), часто аж до проникнення українським духом, а от тамтешні... Усі режими Росії, як царські, так і комуняцькі, хоч генетично й чужі москальському етносові, робили ставку саме на нього, бо бачили в ньому набір потрібних етнопсихологічних параметрів. Про це дві добрі книжки є - Гуцало, "Ментальність орди", та Штепа, "Московство". Особливо остання - сильна річ.