До 140-річчя

[zieg]

Ось мій добрий приятель Микола Жарких без галасу й помпи робить корисну справу. Зробив два сайти, присвячені Лесі Українці. http://myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/index.html (цей частково присвячений); та http://www.l-ukrainka.name/ (тут майже всі її твори).
Особисто мені страшенно подобається стаття Миколи Івановича "Помилкові погляди Оксани Забужко на Лесю Українку" http://myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/crit/oz.html
Шанувальники непогрішної Оксани Стефанівни від цієї статті піняться й плюються, мов прострочені вогнегасники.

Comments

[habitudo.livejournal.com]

та йой, прошу пана. вдавати, ніби не розумієш, що таке "гендерний маркер" чи "Ерос Майдану" - ще не логіка.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Із соромом зізнаюсь - я не тільки не розумію, що таке "гендерний маркер" чи "Ерос Майдану", а й не чув про них ніколи. А залік з логіки складав...

[habitudo.livejournal.com]

так і я ж про те)
немає між цими термінами строгої імплікації

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Шо?

[kot-vasily.livejournal.com]

Бравісімо, Юрійовичу!

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ге?

[kot-vasily.livejournal.com]

Я про людей "струєних" металексикою паранаукового явища, що саме себе зве "літературознавством", які описують нібизв'язки між нібиіснуючими нібіявищами у мізках давно померлих літераторів. Явище токсичне, ці люди - небезпечні вампіри. Найгірше, що вони струюють чисте сприйняття творів (того, що вони звуть "текстами").

Дозволю собі зазначити, що з висоти нинішньої посади, вченого звання та наукового ступеня я бачу, що немає наукових концепцій, які б не можна було пояснити п'ятирічній дитині або сільській бабі звичайною мовою (або це взагалі не є наука!). Складний апарат понять не є запорукою того, що гіпотеза про те, що саме спонукало письменника писати так чи так, не робить гіпотезу вірогіднішою, а відтак - потрібнішою.

Більш того, як читач я обурений тим, що до видань літературних творів узагалі додають "аналізи" "літературознавців". У мене виникло дуже неприємне відчуття від того, що купивши повне ювілейне видання Антонича або "Річку Геракліта" Ліни Василівни, я отримав ще й в подарунок статті видатних наших літературознавців. Даруй, але це було так, ніби тобі в подарунковому наборі дали ще й якусь таку-сяку "корібочку", а в ній виявився чималий аналіз калу на яйця глистів, який його автор ще й пишно перев'язав подарунковою стрічечкою.

Хтось може зі мною не погодитися, - я висловлюю лише своє суб'єктивне відчуття. Я не хочу ставати на перешкоді отримання філологами ступенів кандидатів та "лікарів" наук - проте заперечую, заперечував і заперечуватиму проти того, щоб продукти, якім місце тільки в лабораторіі - кал, сеча, сперма, взірці тканин живих та померлих літераторів - подавали мені до святкового столу!

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ти гарно написав те, що я тільки "чуйствував".
З одного боку, буває цікаво прочитати, чого ж це автір написав свій твір саме тоді, саме в тому селі/місті, і що йому в цей час боліло/кохалося, що вийшло так похмуро/радісно. Тому ніби літературознавці й потрібні... Але справді, все це можна сказати без "імплікацій" і не опираючись "гендерним маркером" на "ерос майдану". Чи навпаки. Слухай, до мене дійшло! "Гендерний маркер" - це те, що колись було "х...й"? О!

Багацько людей за мудрими словами ховають небажання працювати на буряках.

[kot-vasily.livejournal.com]

З приводу останньої сентенції: будь обережніший: влучно сказане слово може викликати у твого співбесідника сильні спастичні скорочення м'язів черева і мимохіть викликати спорожнення сечового міхура.