МУЗИКАЛЬНА РЕМІНІСЦЕНЦІЯ

[zieg]

На початку пєрєстройки, тобто дуже давно, я часом дивився телевізор, бо з нього долинав "вєтєр пєрємєн" і взагалі. А була тоді така передача, де сидів Мотя Ганапольський у кепці та у великих навушниках, а до нього приходили різні люде, і він з ними балакав. Ганапольський був мені цікавий ще й тим, що робив якісь репортажі з машкви для української служби радіо "Свобода" українською мовою.
Якось до Моті Ганапольського прийшов був Йося Кобзон. Говорили вони про се, про те. А потім Мотя так з підколочкою питає: "Іосіф Давидавіч, а ви вєдь с Украіни".
"Да і ви, кажецца, тоже" - атвєтствуєт Іосіф Давидовіч.
"А нє спайотє ль ви нам какую-нібудь украінскую пєсню?" - гне своєї Мотя.
"Спаю, єслі ви мнє падпайоцє" - парирує удар Йося.

І от картина по телевізору: Глибоке Залісся, "сталіца нашей родіни масква", а посеред неї сидять два маланці й виводять дуетом: "Рідна мати моя, ти ночей не доспала..."
Як тепер кажуть, епічне видовище/слуховище.Бо прі савєцкам саюзє всє жилі дружно.

Comments

[pe3yc.livejournal.com]

То й що, буцiмто зараз маланцi не спiвають українських пiсень?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

То зараз, а то тоді. У Києві, було, якщо в тролейбусі щось скажеш українською, то всі пасажири, навіть безбілетники, завмирали, оберталися й витріщалися. По УТ-І з українських програм ішла "Актуальна камера", "Новини" і підводки до "Катрусиного кінозалу". У метро оголошували заліською говіркою. А тут на тобі! В самісінькій Москві! Сам Кобзон! По "Останкіно"! Шок і трєпєт.

[pe3yc.livejournal.com]

Ну, не кажiть. Я хоча й маланець, як то ви кажете, - але народився у Києвi, i пам'ятаю себе досить добре.

Насправдi в метро на дверях було написано росiйською "НЕ ПРИСЛОНЯТЬСЯ", але ж зупинки оголошували українською: "cтанцiя Арсенальна, наступна станцiя Хрещатик". Не тiльки "Катрусин кинозал", а майже усе по УТ (так звана "друга програма телебачення") йшло українською.

То може, й дiда Панаса не було?

Втiм, у тролейбусах насправдi українською не розмовляли, принаймні у Києвi.

[maksymus.livejournal.com]

>але ж зупинки оголошували українською

Я теж добре пам’ятаю, коли почали дублювати в метро: http://maksymus.livejournal.com/44300.html

[pe3yc.livejournal.com]

То може й так, саме рiк я не пам'ятаю, можливо й 1987.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ну, "маланець" - це не я кажу. Так себе називали мої єврейські друзі у 70-80-х роках і мені це слово подобається, бо смішне.
Щодо оголошень, то в тролейбусах і автобусах зупинки споконвіку оголошували самі водії - їм за це доплачували. У метро за моєї пам'яті оголошення були україномовні, що створювало певний колорит ("наступна - станція метро "Копенгаген"). Однак 1980 року метро, мотивуючи олімпіадою, перевели на заліську говірку - та так і залишили. Були якісь листи читачів у "Вечірній Київ", однак ніхто їх не послухав. І було так аж до пізньої пєрєстройки. А на дверях, до речі, було написано "не прислоняться", а на другій половинці: "не притулятися". Але не скрізь. У цей же час у деяких тролейбусах почали встановлювати магнітофони, з начитаним дикторським текстом. Вони були заліськомовні.
Щодо телебачення - було б кумедно наводити програмну сітку УТ-1, але українською там ішло не більше половини програм. Усі фільми йшли самі розумієте, якою. Щоправда, було багато україномовних концертів.Це тепер хор Верьовки побачити - велике щастя, а тоді бувало, чого ж.
Щодо мови тролейбусів - так, не розмовляли. При тому, що вдома відсотків 60 говорило українською. А на вулиці, в тролейбусах і на роботі боялися.
Про мене, наприклад, начальниця першого відділу (були такі в кожному закладі) казала: "Шо то он усьо врем'я на укрАінськм гаваріт, навєрно націоналіст". І вела на мене якусь там справу. Се мені добрі люди донесли.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

До речі про діда Панаса - єврей. Я саме обдумую тему про роль євреїв у розвитку культури російської - яка без них, НМД, була б не просто убога, а жалюгідна - та української, в якій євреїв було мало, і тому нам ще, скажу чесно, розвиватися й розвиватися.

[pe3yc.livejournal.com]

Ото ви щось таке кажете, дiд Панас - єврей. То може й Андрiй Сова - єврей?

I я б не казав, що євреїв було мало в українськiй культурi радянського часу. На мою думку, пропорцiйно бiльше, анiж у всьому СРСР. Навiть занадто.

Але зараз насправдi євреїв у культурi не вистачає. У телевизорi є, але в культурi недостатньо. Бо сьогоденнi євреї скрiзь у бiзнес втiкли, нема кому культуру робити.

То може, так i треба?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

За Сову я вам не скажу, хоч і "Андрій Корнійович Сова з'явився на світ 30 грудня 1912 року в Одесі на Молдаванці".А Дід Панас? Вексляров Петро Юхимович:
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BB%D1%8F%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Щодо кількості євреїв, особливо в пропорційному відношенні... Гм. мало порівняно з Заліссям. Усю заліську дитячу літературу (чудову, скажу, чорно заздрячи)створили євреї. Українці мусили самі викручуватись, через те в нас досить біднувато... З дорослих письменників - Натан Рибак, Савва Голованівський... І, звісно Леонід Первомайський. Тільки за "Пісеньку" заслужив чоловік на вічну пам'ять, не кажу вже про блискучі переклади з Маяковського. Багато було акомпаніаторів. "Акомпанує на роялі Бенціон Щупак" - щодня чулось по радіо... Зі співаків хто? Белла Руденко? Більше не згадаю. З відомих акторів хто, крім діда Панаса? Микола Яковченко? І не згадаю.
А загалом у масовій українській свідомості єврей - однозначно заліськомовна людина, особливо в ті далекі роки, тому й сприймалася змальована мною картинка, як сюр.

[voronia.livejournal.com]

Шось в тому є. Найкращими вчителями в моїй середній школі були саме єврейки. І коли вони виїхали в 90-х до Ізраілю, то рівень освіти в школі різко впав.

[hweska.livejournal.com]

Якщо я не помиляюсь, у транспорті зупинки оголошували обома, і мова залежала мало не від маршруту. У 1-му швидкісному трамваї був російський диктор, у 3-му - український. У тролейбусі, що ходив від Бесарабки по бульвару Лесі Українки, теж, здається, мова була українська.
Але я тоді була ще мала, могла і переплутати.

[werthmueller.livejournal.com]

А ще була передача "Сонячні кларнети". Мій знайомий називав УТ-1 "радіо в картинках", бо воно дуже схоже було за духом на 1-шу програму національного радіо, яке з 6-оі ранку бубоніло на кухні.

[trolyk.livejournal.com]

Співають звісно http://www.youtube.com/watch?v=ydPyIfS3Vsk&feature=related

[pe3yc.livejournal.com]

От знайшли їз ким порiвнювати.

[abrykos.livejournal.com]

эта в пэрэстройку ўсё магло быць.

а я аднога разу ўключаю тэлевізар -- а там маскоўская перадача.

і ціпа брэйн рынг, тока музыкальный. і воююць там украінскі ды беларускі калектывы. ВВ і ЛП (Ляпіск Трубецкой). ВВ, ясна, украінскаю, а ЛП -- нечакана беларускаю (Песня "Рамонкі").

І расійскіе глядачы выбіраюць найлепшы гурт -- красата!

[nehrebeckyj.livejournal.com]

У "застойниє годи" були цікаві білоруські гуртів. Крім "Пєсняров" - "Вєраси". Їхня "Завіруха" - це супер.

[maksymus.livejournal.com]

Цікава звичка імперських інородців підкреслювати українське походження.

Щойно вчора на моєму улюбленому російському каналі RTVi (єдиному, який можна дивитися без сліз), що належить Гусинському, в студії ведучій брав інтерв’ю у Суворова-Рєзуна. Під час розмови вияснилося, що один народився у Львові, а другий десь з-під Дніпропетровська. Чому вони були несказанно раді. Земляки.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Якщо не своє, то хоч би родичів. "У мєня тьоща укрАінка".

[maksymus.livejournal.com]

Це класика українофобії. Якщо у антисемітів обов’язково є друг єврей, то в українофобів завжди є родичка (жіночої статі: бабця, теща) українка.

[sirozhagladkov.livejournal.com]

Просто до слова: найфеєричніше видовище, яке показували по телевізору - це коли десь в середині дев"яностих на телеконцерті до Дня Міліції якийсь Єврейський хор (так і називався) співав "Мурку". Я думав, це мені сниться...

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Так, тепер, коли все можна і все можливо, утратилася гострота відчуття абсурдності, ірреальності деяких ситуацій. Хіба не сюр, коли Малінін співає "Червону калину"? А ми вже й не відчуваємо...