МУЗИКАЛЬНА РЕМІНІСЦЕНЦІЯ
Sep. 13th, 2010 11:54 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegНа початку пєрєстройки, тобто дуже давно, я часом дивився телевізор, бо з нього долинав "вєтєр пєрємєн" і взагалі. А була тоді така передача, де сидів Мотя Ганапольський у кепці та у великих навушниках, а до нього приходили різні люде, і він з ними балакав. Ганапольський був мені цікавий ще й тим, що робив якісь репортажі з машкви для української служби радіо "Свобода" українською мовою.
Якось до Моті Ганапольського прийшов був Йося Кобзон. Говорили вони про се, про те. А потім Мотя так з підколочкою питає: "Іосіф Давидавіч, а ви вєдь с Украіни".
"Да і ви, кажецца, тоже" - атвєтствуєт Іосіф Давидовіч.
"А нє спайотє ль ви нам какую-нібудь украінскую пєсню?" - гне своєї Мотя.
"Спаю, єслі ви мнє падпайоцє" - парирує удар Йося.
І от картина по телевізору: Глибоке Залісся, "сталіца нашей родіни масква", а посеред неї сидять два маланці й виводять дуетом: "Рідна мати моя, ти ночей не доспала..."
Як тепер кажуть, епічне видовище/слуховище.Бо прі савєцкам саюзє всє жилі дружно.
Якось до Моті Ганапольського прийшов був Йося Кобзон. Говорили вони про се, про те. А потім Мотя так з підколочкою питає: "Іосіф Давидавіч, а ви вєдь с Украіни".
"Да і ви, кажецца, тоже" - атвєтствуєт Іосіф Давидовіч.
"А нє спайотє ль ви нам какую-нібудь украінскую пєсню?" - гне своєї Мотя.
"Спаю, єслі ви мнє падпайоцє" - парирує удар Йося.
І от картина по телевізору: Глибоке Залісся, "сталіца нашей родіни масква", а посеред неї сидять два маланці й виводять дуетом: "Рідна мати моя, ти ночей не доспала..."
Як тепер кажуть, епічне видовище/слуховище.Бо прі савєцкам саюзє всє жилі дружно.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-09-14 07:41 am (UTC)Щодо оголошень, то в тролейбусах і автобусах зупинки споконвіку оголошували самі водії - їм за це доплачували. У метро за моєї пам'яті оголошення були україномовні, що створювало певний колорит ("наступна - станція метро "Копенгаген"). Однак 1980 року метро, мотивуючи олімпіадою, перевели на заліську говірку - та так і залишили. Були якісь листи читачів у "Вечірній Київ", однак ніхто їх не послухав. І було так аж до пізньої пєрєстройки. А на дверях, до речі, було написано "не прислоняться", а на другій половинці: "не притулятися". Але не скрізь. У цей же час у деяких тролейбусах почали встановлювати магнітофони, з начитаним дикторським текстом. Вони були заліськомовні.
Щодо телебачення - було б кумедно наводити програмну сітку УТ-1, але українською там ішло не більше половини програм. Усі фільми йшли самі розумієте, якою. Щоправда, було багато україномовних концертів.Це тепер хор Верьовки побачити - велике щастя, а тоді бувало, чого ж.
Щодо мови тролейбусів - так, не розмовляли. При тому, що вдома відсотків 60 говорило українською. А на вулиці, в тролейбусах і на роботі боялися.
Про мене, наприклад, начальниця першого відділу (були такі в кожному закладі) казала: "Шо то он усьо врем'я на укрАінськм гаваріт, навєрно націоналіст". І вела на мене якусь там справу. Се мені добрі люди донесли.