НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ РОЗДВОЄННЯ ОСОБИСТОСТІ

[zieg]

Хрестоматійний мітинг у вересні 1991 року. Верховна рада вже проголосила суверенітет, і хоч його ще треба підтвердити на референдумі, однак про союзний договір уже не йдеться. Проте Народний рух "з розгону" збирає людей на Софійському майдані протестувати проти поїзда, який уже давно загув. Після кількох натхненних промов записних тогочасних ораторів шановне зібрання починає співати "Червону калину":
...кривавий з москалями тан... ...визволяти браттів-українців з московських кайдан...
І тут кілька хлопців вивішують на даху будинку, того, що зліва, якщо дивитись на пам'ятник, транспарант: "Київ проти Москви". Не давши зібранню доспівати бойову пісню з погрозами москалям, ведучий Павличко горлає в мікрофон, тицяючи пальцем у напрямку транспаранта: "Провокація! Ці люди - проти дружби з братнім російським народом!" Одразу ж десятків два охочекомонників кидаються в будинок виловлювати "провокаторів". На даху починається "тан".

Читаю блоґи френдів лютонаціоналістів. Бандеру цитують, Липинського виспівують... Радію їхній світоглядній свідомості. І раптом... найлютіший, найпереконаніший націоналіст, нацик, можна сказати, вміщує видивокльопик з улюбленою своєю музичкою. І це виявляється який-небудь Єґор Лєтов чи Баріс Ґрєбєнщікоф. Одна широковідома блоґерка, яку я щиро поважаю за все, що вона робить, "уміляєтся" Цвєтаєфой. Другий упісюється з пісень Висоцького.

Пожежі в кацапстані, як той казав, висвітлили. Якась добросерда гапочка запрошує погорільців у Коломию: http://community.livejournal.com/pozar_ru/113463.html. Наші круті націоналісти, всі такі червоно-чорні на аватарках, її палко підтримують, накидаються з матюками й кличками "націоналюга" (!) на тих, хто має щодо цього іншу думку, розказують, що треба бути людьми... То будьте людьми до кінця й запросіть у свою Коломию нещасних, наприклад, з Демократичної Республіки Конґо. Там узагалі капут, бідне населення дохне з голоду, вміючи тільки стріляти, плодитися й готувати одне з одного барбекю. Кличте їх до себе, жалійте. Може, й вони вас пожаліють колись. Як жаліли наших кацапи в тридцять третьому. Уявляю, як би й тепер раділи та зловтішалися вони, якби такі пожежі, боронь Боже, були в нас. Чому ці роздвоєні особистості не сприймають горя сомалійців, зате так прагнуть помагати москалям? На відміну від сомалійців, у москалів є держава - сильна, багата, яка "вас, каклов, корміт". От нехай вона тепер їх "накорміт". Вони її, в іпостасі свого мєдвепутіна, обирали значно більшим відсотком голосів, ніж наші двоногі - нашого. Дивно, але неписьменні українські селяни у 20-х роках були морально здоровіші й політично грамотніші, ніж багато нинішніх псевдо"нациків": http://pan-andriy.livejournal.com/213109.html

Comments

[mahavishnu.livejournal.com]

ну наприклад я не вмію когось любити чи не любити лише за національною ознакою, тому й питаю. Тим більше мені дивно, що нелюбов за національною ознакою також може розповсюджуватись на творчі здобутки.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

А я вмію. Можу визнавати мистецьку вартість "творчих здобутків", однак любити, даруйте, не зобов'язаний.
ЇХНЯ нелюбов до нас розповсюджується НА ВСЕ. Має бути симетрична відповідь.

[mahavishnu.livejournal.com]

Тобто, відповідь на моє перше питання - однозначно так?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ви - слідчий?

[mahavishnu.livejournal.com]

Ні, я просто задав питання, на яке мені цікаво одержати відповідь від людини, думка якої мені небайдужа. Якщо з якихось причин воно Вам неприємне, я не наполягаю на відповіді.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ви любите трудовий колектив, скажімо, Трипільської ТЕС? Я люблю. Хоч і не знайомий з жодною людиною звідти. Але вони дають електрику, тепло й не заперечують мого права жити на світі.
Скажіть мені, коли ласка: за що любити Росію й російське?

[mahavishnu.livejournal.com]

Я не можу сказати, що я люблю Росію й російське. Але не можу сказати, що не люблю. Сама по собі Росія мені байдужа, так само як і колектив Трипільської ТЕС. Я люблю і не люблю конкретних людей, конкретні ідеї і конкретні явища. А російські вони чи, приміром, американські, особисто для мене не дуже суттєво. У чомусь я навіть вам заздрю - що якась країна і її народ в цілому (окрім України) може викликати у вас такі сильні емоції.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Та країна і той народ ду-у-у-уже постаралися, щоб викликати сильні емоції не тільки в мене.