ПИТАННЯ ДО ДАВНІХ КИЯН

[zieg]

Табакєр знов щось вякав про кінодубляж. і серед іншого сказав таке:
"Когда член политбюро товарищ Щербицкий открыл в Киеве в конце 70-х годов кинотеатр, где в одном зале шли фильмы на английском, в другом на французском языке, слава Богу, у тогдашней прессы хватило ума не обвинять Щербицкого в лоббировании американского кинематографа".
Я живу в Києві з 1973 року і НЕ ЗНАЮ такого кінотеатру. Цікаво, де він був, як називався? Чи цей троцькіст знов збрехав?

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Не знаю, не знаю. У 70-80-х роках я ходив у кіно часом 2-3 рази на день. "Дружба" належав до "моїх" кінотеатрів, але я не пам'ятаю, щоб там ішли недубльовані фільми. Хіба що "Пропала грамота" українською. Можливо, в "Орбіті" (коло Бесарабки) бували такі випадки, але щоб регулярно "в адном залє на англійском, а ва фтаром на французком" - щось не дуже віриться.

[barcaroly.livejournal.com]

Ви спитали, я відповів, вам не віриться. Навіщо питати?

На вечірніх сеансах там часто крутили недубльовані фільми. Принаймні, афіші їхні я пам'ятаю.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Хто не питає, той не знає. Моя пам'ять не зафіксувала такого явища, як кінотеатр, у якому постійно "в адном залє то, в друґом ета". Я пам'ятаю університетський кіноклуб, де взагалі показували мовою оригіналу різних "Андалузьких псів", але зобразити той напівпідпільний кіноклуб як досягнення радянської влади, як гідну антитезу сьогоднішньому масовому кінодубляжу я б не посмів.

[barcaroly.livejournal.com]

Так, ви спитали про факт. Було чи не було. Було. Залишаю тлумачення цього факту на совісті вас та вашого уявного опонента :)

За вашою логікою Табачнику легко буде довести, що українського дубляжу не існує, бо він не запам'ятав жодного сеансу з українським дубляжем.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Отже, підводжу риску: наприкінці 70-х років перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький відкрив у Києві двозальний кінотеатр, у якому постійно йшли фільми англійською та французькою мовами. Можливо, це була "Дружба", збудована 1976 року. Просто я, хоч і ходив туди регулярно, сеансів англійською та французькою не помітив, але то моя вина. І я нічого не тлумачу, я просто питаю - було чи не було. НМД, якби це справді було наприкінці 70-х, то культурна громадськість Києва про таке б гула, і в "Дружбу" стояли б черги аж до ЦУМУ. Те, що я цього в ті часи не помітив, не означає, що в мене немає совісті. Чи в мене якась не така логіка.

[barcaroly.livejournal.com]

Це означає лише те, що громадськості було байдуже, бо вона була

а) не культурна
б) не громадська

не знала вона тих мов, щоб гудіти про це, в переважній своїй більшості, тому й черг не було ніяких. Та й блокбастерів там не показували, так якісь прохідні фільми й іноді артхаус, здається. Жодного Рембо чи Джекі Чана.

тільки і всього

Я от теж пам'ятаю лише афіші переважно, їх вивішували на самому Хрещатику. І декілька раз вчителька англійської на якийсь сеанс водила.

А логіка ваша - таки кумедна, да. Не подобається аргумент, доведу що нічого не було. Було.

[kinder-makinder.livejournal.com]

кінотеатр був. фільми англійською французькою іспанською та німецькою в ньому йшли. якого року був відкритий - не знаю. чи має до цього стосунок щеобицький - не знаю. крім навчиальних західими мовами йшли в ньому "рідкісні" та "неофіційно заборонені" фільми. та ж "пропала грамота" наприклад.
що кінотеатр існував наприкінці 70-х - факт.

[kinder-makinder.livejournal.com]

а ну і в смислі це була та сама "дружба" про яку говорить баркароли

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ви, мабуть, дуже маленький був у 70-х. Тоді в кіно ходили, квитки зайві напитували за кілька зупинок од кінотеатрів. Якби в "Дружбі" йшло щось варте уваги, то пішли б дивитися, незважаючи на мовний бар'єр. На виставку "Сільське господарство в США" народ пер, як ошалілий, черга в чотири ряди починалася ще за входом на ВИПЕРДОС. А показували на тій виставці культиватори й трактори. Очевидно, в "Дружбі" показували навчальні, ретельно препаровані, давно застарілі фільми, які йшли роками. Тобто ви підмінюєте поняття. Не було масової присутності американського та французького кіна. Щоб подивитися 3-4 частини недубльованого фільму з Джейн Фондою, в актовий зал червоного корпусу набивалося стільки людей, що в проходах стояли.
Мені подобається й ваша, не менш кумедна, совіцька логіка. Якщо було три копії фільму "Поміж високими хлібами" мовою, схожою на українську, то ви верещите, що український кінематограф розквітав і ніяких національних утисків не було. Якщо в "Дружбі" справді показували півтора калічних фільми 50-х років, то ви зі шкарпеток вистрибнете, щоб довести, яка свобода слова була при кавуністах.

[kinder-makinder.livejournal.com]

заліз прочитати вашу відповідь на мій комент і побачив оце... вибачте, але навіть роззувши очі не бачу, де баркароли "верещить" про розквіт українського кіна. бачу лише що він свідчить про існування кінотеатру. по-моєму ви заганяєтеся) може й не моя справа втручатися в джентельменську розмову, але якось воно вже дуже не тойво має такий вигляд - або я чогось не даганяю - може у вас якийсь задавнений діалог)

[nehrebeckyj.livejournal.com]

То не Баркароли верещить, а такі, як він, "об'єктивісти". Яку тему не зачепи, вони тобі на пальцях доведуть, що все було не так.
Ось один мені був написав:
http://nehrebeckyj.livejournal.com/82910.html
У тому СРСР, де жив я, українська мова була скрізь. Українською виходили газети - у нашому містечку їх було дві і обидві українські. Ми вивчали цю мову у школі. У книгарнях українських книжок (принаймні художніх) нашого містечка було приблизно удвічі більше, ніж російських. При цьому українською мовою можна було придбати дефіцитну у той час перекладну фантастику (російською це буд страшний дефіцит). Українською мовою йшли радіопередачі - новини, музика, дитячі казки про їжачка-лісовичка. Працював український канал ТБ з дідом Панасом та Катрусею - володаркою голови дивовижної форми - але строго україномовною... Де був утиск? Читай книжки, дивись ТБ, слухай радіо, говори - так! - ніхто не забороняв розмовляти українською, я сам у ті далекі часи розважався цим, коли бував у Києві... Можливо, справи на людей у "1-му відділі" і заводили, але точно не через мову.
Ну що ж... шкода тільки, що молоді люди можуть повірити Вам, що "у СРСР була страшна русифікація, а за українську ловили на вулиці та кидали у газенваген."

[kinder-makinder.livejournal.com]

я зрозумів. маєте рацію в тому, що пояснити сьогодні, як саме все було тоді - досить важко. принаймні за формальними ознаками.
але ваш наїзд на баркароли все одно некоректний) нічо такого що ви йому приписуєте він не говорив. ви просто почули в його словах щось таке, що засоціювалося з іншими точками зору, але імхо це суто суб'єктивна ваша асоціація)

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Даруйте, але чоловік у доволі хамському тоні повів розмову. "то не питайте", "на вашій совісті", "А логіка ваша - таки кумедна, да". Може, так заведено в ЖЖ, але мені здається, що я пояснив свою думку - десь там показували півфільму раз на місяць, то це не було явище, це був артефакт, який аж ніяк не дає Табачникові підстав для маніпуляцій. Ба ні, чоловік мене запевняє, що таки дає.

Приємно, що Вам сподобалося

[ak-possum.livejournal.com]

Бачу, Вам так сподобався мій коментар, що Ви навіть цитуєте його майже повнотекстово. Це добре. Власне, Ваш nickname я запам'ятав ще з до-LJ часу. Колись давно, коли йшло "громадське обговорення" (тобто, за Нечуєм-Левицьким, "оббріхування") реформи українського правопису, на форумі якогось телеканалу Ви як колишній майстер слова виступали проти. Я тоді подумав, що Ви є рідкісним випадком адекватного українського патріота, тому і запам'ятав. А сюди тепер зазирнув випадково, за посиланнями - побачив посилання на ресурс під назвою "інтелектуальний націоналізм". "Гаряче морозиво" - це ж таки диво, цікаво. Зайшов. Там Ваш коментар. Перейшов сюди, а тут... таке. Не втримався, додав і собі коментаря. Пробачте, коли що не так) Бачу, тут у Вас журнал камерний, затишний, з картинками... Більше не буду. P.S. А спогади Ваші і навідувачів - цікаві, дякую.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Не ви, а такі, як ви. Якщо Табачник розписує два сеанси на місяць дубльованих англійською совіцьких фільмів або затертого чорно-білого американського кіна випуску 50-х років як перевагу комуняцької національної політики, то обов'язково знайдеться хтось такий, як ви, хто Табачника підтримає.