Манна небесна

[zieg]

Коли ще в Україні ходили купоно-карбованці, люди одержували зарплатню ледь чи не торбами грошей. Пам'ятаю, в гастрономі я досить незграбно вийняв з кишеню пачку тих купоно-карбованців, гумка, якою вони були перев'язані, лопнула, папірці пурхнули з рук і розсіялись рівномірно по всі гастрономній підлозі. Покупці, що були в залі, кинулись мої гроші збирати...

Визбирали й оддали мені - всі до купона.
Ще в дитинстві був свідком схожої історії: колгоспівський обліковець віз у чумуйданчику зарплатню на цілу бригаду, той чумуйданчик упав з велосипедного багажника, рублі розвіяло по доволі великій площі. Свідки пригоди помогли обліковцеві все чисто зібрати.
І водночас я бачив не менше двох десятків американських кін, у яких розкривався кейс з долярами, доляри пурхали, кружляли, мов осіннє листя, а випадково присутні американці, забувши все на світі, билися за кожний папірець...
Любі заокеанські друзі! Невже ваші теперішні співвітчизники насправді такі? Чи це злісний голівудський наклеп на чесний і працьовитий американський народ?

Comments

[youa.livejournal.com]

любі американці читають Ваш блог? навіть не так: вони читають його українською?-)

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Так, є кілька душ. Навіть один "японець" є.

[eugeneyr.livejournal.com]

кейси з долярами не доводилося розсипати, але випадало кілька разів забувати щось більш-менш цінне - цифрову камеру у музеї і всяке таке. Кожен раз забуте чекало власника там, де його лишили.
Ось згадав специфічно (не кажу "типово") американську історію.
Кілька місяців назад було в новинах - якась мадам повернула в гастроном коробку з крекерами. Циліндрична така коробка, картонна. В тутешніх крамничках куплене можна повертати, якщо не сподобалося чи не підійшло. Тільки мадам з маразму свого повернула не ту коробку, що купувала, а ту, де вона никала гроші - 13 тис доларів, чи що. Всі заощадження. Що, до речі, нетипово, тому що місцевий народ здебільшого тримає гроші у банках, цінних паперах та інших пенсійних фондах, а з готівкою справу взагалі має нечасто. Клерки з магазину навіть не заглядали у коробку - що більш-менш типово - а просто виставили її знову на полицю. Інша мадам купила коробку, вдома побачила, що там купа грошей, і повернулася з нею до магазину. Перед нею вибачилися, дали коробку з крекерами, а власницю-роззяву знайшли і віддали їй гроші. Виявилось, що роззява чи невдячна свинюка, чи справді у повному маразмі, бо якоїсь особливої подяки рятівниця від неї не дочекалася.
А щодо розсипаних пачок - то (1) підозрюю, що ситуація у київському гастрономі могла повернутися дещо інакше, якби це були пачки стодоларових папірців, а не купонокарбованців, і (2) Америка за всіма мислимими соціологічними ознаками дуже неоднорідна, в тисячі разів неоднорідніша, ніж Україна з усіма її регіональними відмінностями, і одна справа - розсипати чи губити щось у субурбії, а зовсім інша - у так званому "inner city".

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Треба буде поставити експеримент - розсипати стодоларові ксерокопіï. Чогось я думаю, що все одно наші віддадуть. Мене просто дивує, чому цю сцену так люблять в голівудських кінах. Це як автоматні магазини на 200-З00 набоïв чи двостволки на десять, чи бездоганні зачіски в джунглях, чи обов'язковий передсмертний хапок поверженого поганця - чи це національний звичай? Думаю, що це просто один з кіношних законів.

[eugeneyr.livejournal.com]

результат простішого експерименту - залишити без нагляду дитячий велосипедик у парку на Позняках на 10 хв версус залишити вп'ятеро дорожчий велосипедик на півгодини у парку в місті, де зараз живу - можу спрогнозувати зі 120% певністю :)

[nehrebeckyj.livejournal.com]

І де ж простоїть довше?

[eugeneyr.livejournal.com]

на жаль, не на Позняках.

[alexmartynov.livejournal.com]

десь я читав, як у Верховній Раді один депутат іншому передавав чумуйданчик з грошима в туалеті. той чумуйданчик розкрився, і всі гроші розсипалися. депутати бігом рачки почали все згрібати, а тут якраз прибиральниця зайшла. побачила таке і каже: "та не треба мені помагати, сама приберу".

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Гарна історія. Мене завжди цікавило, як відбуваються передачі чумуйданчиків чисто технічно.

[alexmartynov.livejournal.com]

було колись інтерв'ю Бродського на УП. він там частково описував технологію. долари перевозилися в у великих коробках від моніторів.

[http://users.livejournal.com/_dmitrov_/]

пам"ятаю днями тітка вийшла з валізами - поставила на зупинці і пішла в магазин за 300 метрів, коли повертався з магазину хвилин за 20 валізи все ще стояли і їх всі обходили. диваків вистачає

[terryshnaucer.livejournal.com]

Американці є різні. Якщо пройтися з чемоданчиком по чорному кварталу чи пуерторіканському, то шанси його позбутися дуже високі. А з другої, сторони сміло ходжу по вечірньому центру Чикаго з фотоапаратом на тринозі без задньої думки, що те господарство в мене хтось забере. А в Києві це реально?
А щоб гроші літали по вулиці, то бачив тільки один раз у Львові на вулиці просто перед головним корпусом Львівського Політехнічного. Купа доларів вилетіла з вікна другого поверху. Збирати ті грошики ми не наважились - часи були совдепівські, можливо хтось так спасався від обшуку. В даному випадку про якісь високі якості радянського студента говорити не прийдеться...

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Спокійно можна ходити по Києву з чим завгодно. Мене, бачу, не зрозуміли. Я питав конкретно про розвіяні гроші - цю сцену на диво часто зображають у голівудських кінах. І мені було цікаво, чи це стереотипна, рефлекторна, поведінка американця, чи це кіношне перебільшення. Зрозумів, що це штамп, кліше.

[terryshnaucer.livejournal.com]

...такий самий, як і вибухи автомобілів, що перевернулися, як звук в космосі, як росіяни, що говорять зі страшним акцентом...