ІЩЕ СТО ГРАМІВ ЗА СЕКС

[zieg]

Тю, як народ любить цю вічну тему. Жоден мій запис не викликав такого буйного (30 коментарів) обговорення в моєму тихому журнальчику.  І у зв'язку згадалося - одразу, як Забужко видала свою знамениту й важкочитабельну книжечку, надихнулося мені написати книжку-відповідь. З чоловічої, т-скаать, позиції. Чи пози. І назву придумав: "Лабораторний практикум з українського сексу в тоталітарних умовах". З цинічним епіграфом: "Он как заґаваріт на украінском - баби от ізумлєнія рот аткривают, а он бистрєнько в абразававшеєся атвєрствіє внєдряєт дєтародний орґан". Ця гидотна репліка - від одного знайомого про іншого знайомого. От.  Одначе написати Чоловічий Український Маніфест (ЧУМ) якось тоді не склалося. А тепер уже пізно. Ґоди нє тє. Не хочу бути схожим на українських радянських письменників кінця 60-х - початку 80-х років, котрі в передчутті почесного місця на Байковому згадували у своїх творах комнезамівську юність, коли жменями гребли насіння з дівчачих пазух, оздоблюючи ці немічні спогади на диво одноманітними "образами": "перса мов дині-дубівки" та "пружне лоно".
Тому "Практикум" лишається розсіяний у ноосфері...

Comments

[titka-vitka.livejournal.com]

ггг "дині-дубівки" - це, як не помиляюся, такі порепані, еге?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Дідько його зна. Мені й досі не відомо, що це за сорт динь. Може, мався на увазі смак? Перса, солодкі, мов дині...? Ні, то про інші первинні ознаки...

[voronia.livejournal.com]

Нічого дивного, бо секс і голод - це найсильніші інстинкти людини. Інстинкт голоду примушує людину з"їсти все що зелене і рухується. А інстинкт сексу примушує жінок дбати про себе за будь-яких обставин, а чоловіків "ставати на вуха" щоб здобути сердце(тіло) коханої. Інстинкт голоду дбає про те, щоб вижила одиниця, а інст. сексу про те, щоб вижив гатунок "людина".
В мене до вас питання як до перекладача і людини, о знає англійську: "Що Ви думаєте про творчість Davida Herberta Lawrence(1885-1930)- англійського письменника, поета і автора театральних п"єс? Я купила його книжку(в польському перекладі) "Women in love" і не можу її читати. Так нудно написана. Питання: чи це переклад зіпсував оригінал, чи оригінал в такому поганому стилі?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ви думаєте, я читав Лоуренса? Ха! Я Діккенса не подужав, незважаючи на безкнижжя в далекому дитинстві. Шеріданові пієси разів десять починав - і не здолав. Томаса Гарді не здужав. Підозрюю, що британська (і не тільки) проза й драматургія ХІХ століття - нудна за означенням. Ви собі уявляєте - людям не було куди спішити, вони могли смакувати друковані рядочки, сидячи у вишневому саду. А нині, в метро - багато насмакуєш? Деякі тодішні письменники, начерпавши натхнення в ХІХ-му, з розгону писали так і в ХХ-му. Українські радянські навіть у 60-х роках не скупились на розлогі описи "Раставиць". Крім того, людина за життя, тяжко читаючи, може здолати 10 тисяч середньої товщини книжок. Невже Девід Лоуренс вартий увійти в це обмежене число?

[voronia.livejournal.com]

Полегшало.:)
Обмежусь до сонатів Шекспіра, віршів Роберта Бьорнса, повістей сестер Броунт(Brontё) і Джейн Оустін(Jane Austen), і Віні Пуха Мільна(A.A.Milne).
Сьогодні вранці Вас Леся Вороніна в радіо-культура хвалила.:)))

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Українську літературу рускоязичноє насєлєніє лає за безпросвітність. Та найпохмуріші хіба-ревуть-воли - радісний гимн сонцю порівняно з сестрицями Бронте чи з Діккенсом... А Лесю Воронину я теж похвалю при зустрічі. Вона якусь велику дорогущу книжку видала в Гранях-Т. Християна-Крістіана Андерсена переспівала. А де це ви радіо-культуру слухаєте? Ви хіба не в Польщі?

[voronia.livejournal.com]

Еге ж, у Варшаві.
Коли в нашому господарстві з'явилась всесвітня мережа, я спитала в Гугля про українське радіо і він виклав мені ось цю адресу: www.proradio.org.ua
Через цю сторінку(вебсайт) можна зайти на інтернетну сторінку українського радіо і слухати.
Я подивилась тую програму. Не знаю як це сталось - містика якась. Вам треба було спертись на ту тумбу(чи як це називається?). Кожна людина починає "танцювати", коли мусить вистояти, бодай, десять хвилин. Ну, хіба що жовнір на посту, але він мовчить.