Трошки тракторного

Ілюстрація до оцього: http://litakcent.com/2011/10/14/maryna-levycka-zaklykaje-ukrajinciv-ljubyty-odne-odnoho/comment-page-1/#comment-10200

Мене там коментарі забавляють. Скільки в нас, усе-таки, щобусусідаздохлакоровних типів... Нєістових віссаріонов in Ukrainian. Та напишіть щось краще, а тоді вже гавкайте.

Одначе - до Левицької

1. Два телефонні дзвінки і похорон

Через два роки після материної смерті батько закохався в ефектну розлучену блондинку з України. Йому було вісімдесят чотири, а їй тридцять шість. Вона вибухнула в нашому житті наче пухнаста рожева граната, скаламутивши темні води, піднявши на поверхню осад заболочених спогадів, давши родинним привидам копняка під спину.
Усе почалося з телефонного дзвінка.
Батьків голос, тремтячий з хвилювання, тріщить на лінії.
– Надєжда, така радість! Я женюся!
Пам’ятаю, як кров ударила мені в голову. Благаю, хай це буде жарт! Ох, він шизонувся! От же дурний дід! Але я йому такого не сказала. Я сказала:
– Папа, ой, як гарно.
– Так, так. Вони приїжджає зі своїм сином з України. Тернопіль в Україні.
Україна: він зітхає, вдихає незабутий запах скошеного сіна та вишневого цвіту. А я внюхую відчутний синтетичний душок Нової Росії.
( Read more... )