Дитяче

Старша дочка в дитинстві, у 2-3 роки, звикла, що в неї є менший (на рік) брат Ярик, який з нею скрізь і всюди. І коли ми познайомилися з однією сім'єю, яка мала одну дитину - дівчинку - наша Яся спитала:
- А де їхній Ярик?
* * *
Найменший, прийшовши з дитсадка, зітхає:
- Бідний метелик. Діти кажуть на нього "бабушка".
* * *
А вчора він же питає:
- Тату, що таке "олюнь"?
- Гм. Де ти таке чув?
- По радіо. Двадцять третє олюня.

Щоб уникнути непорозумінь

Я, о.Негребецький, урочисто заявляю, що не маю ані найменшого стосунку до дубляжу "Тачок-2".
Тому мене не стосуються оці слова з УП:
"Можливо, Негребецький трохи перестарався з київською топонімікою, бо тут присутні "дзвінок з Лівого берега, з Березняків" та "троєщинська барахолка", які можуть бути не особливо зрозумілими за межами столиці (тим паче, що у кожному регіоні є своя Троєщина та свої Брезняки), проте важливіше, що він зумів адаптувати сленґ змовників, серед яких, до речі, є "ЗАЗ-968", фарбований у кольори українського прапора. Усі ці персонажі розмовляють або суржиком, або українською з виразним російським акцентом, як ото Микола Азаров. Впізнаваність, як то кажуть, стовідсоткова".

Курортне

http://simf.org.ua/2011/news/345906.html

Хто їде в Крим відпочивати,
Той гімноїд. І годі щось додати.

Наукове

Оце розбанив журнал "Країна", зробив "контрольну закупку". Що про нього думаю, напишу згодом. Бо я зараз не про те. У журналі цьому - інтерв'ю з літературознавцем Тетяною Гундоровою. Цікаве інтерв'ю, але я теж не про те. А от про що: у назві її докторської дисертації - аж двоє моїх улюблених слів. "Дискурсія українського модерну. Постмодерна інтерпретація". Якби було: "Дискурси українського постмодерну", - було б ще краще.
Головне в будь-якій творчості - вміння давати її продуктам дзвінкі назви. Науки це стосується насамперед.
( Read more... )