Кенотаф

[zieg]

Це могила бабиної сестри. На табличці також прізвище її чоловіка. І дата смерті. Насправді він тут не похований. Справжня могила Данила Микитовича - удома в садку, під ялиною. Видно, довезти до цвинтаря було неможливо.

Скільки себе пам'ятаю, стільки й чув: "ще до голодовки", "після голодовки", "у голодовку", "умер у голодовку". І про те, що не давали виїхати за межі України. І про зерно, що пріло в кагатах. Багато хто з тих, що розказували, тікали рятуватися чомусь у Миколаїв. І там вони ці кагати бачили.
Моя рідна баба Катерина втекла не в Миколаїв, а на Дніпрогес. Працювала кладовщицею, видавала інструменти, потім зуміла потрапити працювати на кухню. Через знайомих передавала рідним у село торби. Вони, звісно, не доходили. Дід Микита теж у цей рік чи то працював, чи служив у армії - механіком на аеродромі в Жулянах.

А багато з тих, котрим не вдалося втекти, лежать у рову під отими деревами, що зліва. І нормальній владі було не тільки музеї сумнівної естетичної вартості будувати, а й провести ексгумацію. І там, і там, і там. Для залізності аргументів. Хоча... Деяким істотам не доведеш нічого. Ніякими залізними аргументами. Крім обуха.

Comments

[mysliwiec.livejournal.com]

Голодомор
( даже не знаю, как назвать... вдруг опять обидятся?)
http://mysliwiec.livejournal.com/259297.html

[tin-tina.livejournal.com]

Кенотаф?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Дякую.

[nikolauskass.livejournal.com]

все так.

[wolk-2012.livejournal.com]

цікаво прізвище мого прадідуся Проценко Федір Боніфатійович!

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Проценків, Бондаренків, Ткаченків - повно. Багато вимерло, та багато й лишилося.

[taras-ermashov.livejournal.com]

Плювали вони на аргументи - темним-непросвіщенним дурням легше жити... Хіба колись щось (хоча б наближено за трагічністю) схоже на своїх шкурах відчують...

[pablo-che.livejournal.com]

Як розповідали мені, то не тільки не дозволяли за межі України, а навіть за межі району. Стояли заградотряди, слідкували за цим всім.
Але моїм таки вдалось втекти, але на Донбас....пішки..по залізничній колії йшли. Потім вже хто куди - частина родичів повернулась, деякі залишились, а деякі як пішли, так і не чутно досі де вони є.