Воєнна лірика

[zieg]

У гуртожитках студмістечка на Ломоносова був такий народний звичай - до вахтера прикріпляти чергового студента. До телефону покликати, посидіти, поки вахтер обідає тощо. Якось і я чергував. З вахтершею, яку звали чи то Роза Яковлєвна чи Роза Міхайловна. Утім, за яскраву зовнішність у четвертому гуртожитку її називали просто Кармен. Кармен любила випити і в день мого чергування причастилася особливо. Під дією причастя трохи розслабилася й зізналась, що в окупацію працювала у німців перекладачкою (так-так, мені теж цікаво). І не тільки це. Вона ще й наспівала мені кілька добрих німецьких пісень, зокрема, Wenn die Soldaten та Lili Marlen. Виявилося, що в цих піснях нема нічого фашистського! Он воно як.
Wenn die Soldaten
durch die Stadt marschieren,
Öffnen die Mädchen
die Fenster und die Türen.

Comments

Der Rote kommt niemals zur Ruh'

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Так, я звертав на це увагу. На відміну від большевиків ціонал-соціалісти практично не створили завзятих ідейно виважених пісень. Вони взагалі до війни ставилися несерйозно. Оця пісня http://www.youtube.com/watch?v=JxiE-B6kuC8 - мабуть єдиний (чи один з небагатьох) прикладів партійно-військової пісенної лірики. А з другого боку фронту: "Артіллєрісти! Сталін дал пріказ", "Трі танкіста", вся така партіотічєская "Катюша", "Вставай аґромная", "Зємлянка" і ще безліч усього. У німців навіть комісарів не було! Так, під кінець війни запровадили якийсь ерзац, але то смішно й казати.