Герой нашого часу

[zieg]

От читаю опуси Ярослава Грицака - і часом здається, що він їх писав, щойно змінившись з варти коло камери Івана Дем'янюка.

Comments

додаток до мого тексту

[lovkyj-man.livejournal.com]

Важливий додаток-виправлення до того, що я написав.

Є два різних питання: "чи є Степан Андрійович героєм" і "чи є Степан Андрійович символом". Перший статус є персональною характеристикою людини. Другий -- скоріше характеристикою суспільства. Я думаю Грицак ці два питання розрізняє, але їх часто навмисно змішують. Якщо те, що Грицак пише про героїв, не сприймати як поради щодо встановлення символів (символів покоління, нації і т.ін.), то з Грицаком може погодилось би набагато більше людей. Персонажі, про яких він пише, можливо дійсно більші герої в персональному сенсі. У випадку ж з Бандерою його позицію символа часто вимагають підтвердити "статусом найкрутішого героя". А якщо він не "найкрутіший", то хай, мовляв, і не буде символом. Отут все і починається.

Щодо "дефекту головного дзеркала", то я з цим погоджуюсь, але мені здається, що це більше загальне й масштабне питання ніж особистість Грицака, чи навіть Степана Андрійовича.

Re: додаток до мого тексту

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Це філосопічеські тонкощі, в бою не до них. А ми в бою, ми програємо цей бій, цю битву і, Боже збав, війну. А згаданий Герцик тим часом коригує ворожий вогонь.