Герой нашого часу

[zieg]

От читаю опуси Ярослава Грицака - і часом здається, що він їх писав, щойно змінившись з варти коло камери Івана Дем'янюка.

Comments

[lovkyj-man.livejournal.com]

Проблема, я думаю, не в точці зору Грицака. Проблема в тому, що в наявності замало людей, які мають аргументовану точку зору (на відміну від символу віри). Від того, що Степан Андрійович не є персональним героєм Грицака, від Степана Андрійовича не відпаде. Хай буде багато істоиків такого ж масштабу і хай вони на рівні полемізують з української точки зору. Події ХХ сторіччя скоріше трагедія, ніж матеріал для агітпропу з одного чи іншого боку. Ми не знаємо, чому було написано
i весело послухать його, як вiн заспiває думу про те, що давно дiялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а все таки скажеш: "Слава богу, що минуло"
але в нас немає певності, що це було лише спробою обдурити цензора.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ми бачимо, яка склалася суспільно-політична ситуація. Станіслав Лем писав - якщо в країні є влада і є опозиція, то годі сподіватися, що версій її історії буде дві. Буде щонайменше 18. На біду, опозиція - а саме етнічні українці, що докотились до опозиційності у "власній" країні - не має своїх речників, які системно, на наукових засадах могли б вести ідеологічну боротьбу з цими йосиповичами. А якщо дехто і є, хай це навіть ситуативний союзник, то він позбавлений інформаційних засобів донести свою думку до ширших кіл українців. Тому й програємо ідейно - наприклад, з червоним ганчір'ям у Львові - бо не можемо пояснити своєї позиції. Поки не придумаємо, як тепер модно казати, асиметричної відповіді, будемо під припічком.