Політичні висновки

[zieg]

Ті античні хлопці, що придумували демократію, придумували її не для всіх. А в наш веселий час цю страву пропонують кожному, щоб під виглядом охлократії тулити олігархію, тільки не з аристократів, а з бандюків.
Утім, навіть античні хлопці вважали, що з демократії в чистому вигляді пуття не буде. Потрібен певний коктейль. До нашого вкраїнського демократичного коктейлю я б неодмінно додав систему цензів.
По-перше, віковий ценз. Молодший, скажімо, 20 і старший 75 - голосувати зась. Бо молоде дурне, а старе за гречку обере нам на голову якусь космічну потвору та й переселиться в кращий світ, де їдять не гречку, а амброзію.
По-друге, сімейний ценз. Право обирати і бути обраними належиться тільки сімейним людям, що мають не менше двох дітей. Зрозуміло, чому.
По-третє, майновий ценз. Люди, бідніші, ніж Х і багатші, ніж Y, не мають виборчих прав. Де Х та Y - науково обґрунтовані величини, що включають нерухомість, рухомість, гроші під подушкою, прожитковий мінімум і що там ще.
Ага! Ще запровадив би ВАГОВИЙ ценз. Особи, котрі важать більше, ніж дозволяє формула "зріст мінус сто" з віковим коефіцієнтом, не повинні мати права обирати, а особливо бути обраними. А також не повинні претендувати на жодні посади в державних органах чи в громадських та політичних організаціях.
Непогано було б запровадити ще й ценз МОРДАТОСТІ. Якщо пика ширша, ніж дозволяє формула (антропологи, агов!) - маєш право стелити асфальт і торгувати на базарі. Та й годі.

Вирощуючи пузо, ти помагаєш москалям!
Пузаті й мордаті - колаборанти кремля!

Comments

[delborri.livejournal.com]

А ще пропоную ценз наукового ступеня, тобто допускати до влади тільки тих людей, які мають, як мінімум звання кандидата наук, або в окремих випадках здобувача (дисертанта), тобто людина вже має наукові праці, і знаходиться на етапі захисту дисертації, тобто дисертація вже написана, але ще не захищена.

А щоб уникнути народження проффесорів, пропоную проводити лінгвістичний та психолінгвістичний аналіз дисертації, тобто аналіз на предмет відповідності тих логіко-семантичних структур мовлення, що використовуються у дисертації, тим, які об'єкт використовує в житті та інших своїх наукових або інших працях. Якщо виявиться, що одні структури не відповідають іншим, то карати кандидата на посаду депутата / президента позбавленням можливості бути обраним допоки він самостійно не напише диссертацію і не захистить науковий ступінь. Або ж і на все життя. Або ж позбавляти об'єкт можливості захищати звання кандидата / доктора наук на все життя.
Бо, якщо він 1 раз скористався сторонньою допомогою у написанні дисертації / іншої наукової праці, тобто її написали за нього, то який з нього толк як з науковця і потенційного політика? І де гарантії, що таке не повториться?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Цікавий підхід. Очевидно, дисертацію має бути захищено за скількись там років до висування, не менше трьох. Однак... ще при совітах написання й захисти дисертацій мали неабияку корупційну складову. А те, що було поза корупцією - не обов'язково грошовою, просто "етому мальчіку нужно памочь, он аспірант Нікалая Свірідовіча" - те нагадувало більше ігри для дорослих, аніж потрібний науці чин.
Либонь, має бути "школа адміністративних працівників", "інститут управління" (як у Франції, а не як у нас тепер) - тільки з її випускників можна набирати кандидатів на державних управлінців.