ПОБУДОВА КАПІТАЛІЗМУ
Apr. 16th, 2010 11:58 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegМені в житті таки випало дещо побудувати. Хату з батьком будували - він мурував, я підносив. Потім на всілякі будівництва посилали з інституту - теж підносити й підмітати. І помітив я дивну особливість - будівельники любили працювати ще менше за нас. До обіду ще сяк-так ворушаться, шукають стропальщика, а після обіду дають комусь із нас, "студентів" жменьку замусолених троячок і посилають у гастроном по портвейн. Називають себе "строїтєлі" від слова "строЇть", тобто оганізуватися втрьох на пляшечку "партєйного". Так будували відділення інституту ботаніки в Тимофанії і я дивувався, як ті криві стіни не падають одразу. Правда, їх потім обклали зверху "кабанчиком" - і стало так рівненько (для тих, хто не знає, що всередині).
Потім я дивився з балкона, як будують житлові будинки та дитсадки на Троєщині. Грають у карт, палять смолу, палять гарні рівні дошки, палять віконні рами, закопують бульдозером рулони руберойду, мотки електричного дроту, кидають з висоти об землю панелі перекриття й дивляться, що буде, бухають.
О, ще у війську мені довелось відвести душу будівництвом. На чулі групи позаштатників на полігоні в Руській Поляні я будував якісь будочки, що називалися "Пункт боєпітанія". Оце один з тих пунктів. Просю звернуть увагу на форму колони.
Але бачив я й інше. Коли підносив цеглу на будівництві музею лєніна, нинішнього Українського дому. Там звезені з усіх кінців України будівельники працювали мовчки, швидко, вправно, красиво. Бо всі були члени бригад кавуністичної праці.
Віднедавна перед моїм вікном будують багатоповерховий паркінґ (слава Творцеві, що не 22-поверховий бізнес-центр, як було задумано раніше). І уявляєте - робітники ПРАЦЮЮТЬ! Не метушаться, не придуруються, а працюють. Рівномірно, спокійно, цілеспрямовано. Жоден не гуляє без діла, всі щось роблять, кран крутиться, арматура вариться, бетон ллється. Думаю, паркінг збудують вчасно.
Може, не такі вже ми тут і пропащі?
Потім я дивився з балкона, як будують житлові будинки та дитсадки на Троєщині. Грають у карт, палять смолу, палять гарні рівні дошки, палять віконні рами, закопують бульдозером рулони руберойду, мотки електричного дроту, кидають з висоти об землю панелі перекриття й дивляться, що буде, бухають.
О, ще у війську мені довелось відвести душу будівництвом. На чулі групи позаштатників на полігоні в Руській Поляні я будував якісь будочки, що називалися "Пункт боєпітанія". Оце один з тих пунктів. Просю звернуть увагу на форму колони.
Але бачив я й інше. Коли підносив цеглу на будівництві музею лєніна, нинішнього Українського дому. Там звезені з усіх кінців України будівельники працювали мовчки, швидко, вправно, красиво. Бо всі були члени бригад кавуністичної праці.
Віднедавна перед моїм вікном будують багатоповерховий паркінґ (слава Творцеві, що не 22-поверховий бізнес-центр, як було задумано раніше). І уявляєте - робітники ПРАЦЮЮТЬ! Не метушаться, не придуруються, а працюють. Рівномірно, спокійно, цілеспрямовано. Жоден не гуляє без діла, всі щось роблять, кран крутиться, арматура вариться, бетон ллється. Думаю, паркінг збудують вчасно.
Може, не такі вже ми тут і пропащі?
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-04-17 09:30 pm (UTC)no subject
Date: 2010-04-17 10:31 pm (UTC)