ДО ПИТАННЯ САМООЦІНКИ

[zieg]

Є в мене давній, ще змалку, друг. Чоловік вельми дивний, колоритний, вартий того, щоб написати про нього цілий роман "Сергій". І вивчати той роман у шкільній програмі. Закінчивши педінститут, Сергій працював у музеї Шевченка, вчителював, закладав стогектарний сад (повсихало), був фермером, торгував хлібом, тепер розвозить по сільських магазинчиках торти та тістечка. Поміж усіма вивертами й поворотами біографії Сергій устиг стати членом Спілки письменників. Говорить він так, що коли я зобразив його манеру в сценарії для одного радіосеріалу, мені заявили, що таких людей не буває. А він, одначе, є. При недавній зустрічі я його намагався перевиховати. Кажу: "Сергію, ти ж нерядова людина. Ти поет, тебе знають навіть за океаном, ти так легко берешся за будь-яку справу, тоді як я, наприклад, і думати б побоявся. І ти - ти! - розвозиш торти. Та мільйони людей на світі тільки те й роблять, що розвозять торти! Ну невже ти не здатний на більше? Ну подумай!"
Сергій подумав. І придумав: "Треба пекти самому!"

Comments

[provokatorka.livejournal.com]

а може то просто треба от дійти до якоїсь межі, ну почати випікати ті торти,жи би зрозуміти що курде я є творча одиниця, а чи не пора закінчувати займатись дурницями?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Нє. Дурниці засмоктують.

[provokatorka.livejournal.com]

знач таки тра копняка добрячого людині