ПРОБУВАВ ЧИТАТИ

[zieg]

Давненько не брався за "прочотні" книжки, особливо сучасних українських авторів. Вирішив надолужити, ознайомитись, що ж воно і як. Спершу взяв останню книжечку "патріарха". І в перших же рядках прочитав, що ледь чи не всю зиму автір провів у Берліні... Довго реготав, бо це мені нагадало пародію на пародію. Далі не читав. Потім узявся за автірку, яка описує світ од імені муЩини. Здолав півтори сторінки й покинув, бо муЩини такі не бувають - навіть педерасти. Та й пише автірка так, що... Краще б і далі працювала моделькою. Третій був модний харківський писун Ж. Його книжечку здолав усю. Враження - автір мимоволі пише добре, а тоді до нього доходить: "Ой, чого ж це я пишу добре?! Я що хіба, не гомофіл?" І починає писати "тексти". Потім лягає спати, а зранку, забувшись, знов пише добре, потім знов сахається й пише "тексти"... Очевидно, міг би й сюжет вибудовувати, й образи виводити, однак тяжко працює над собою, щоб виходили не романи, а саме "тексти". Дискурс такий постомодерний.
А потім розгорнув Винничука й прочитав із задоволенням. А назви не пам'ятаю. І про що - теж не згадаю.

Comments

[strongowski.livejournal.com]

а Винничука що читали? В нього ж від його імени саме тексти і виходили, романів давно не було

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Спеціально пішов подивився, що ж я читав Винничукове... "Місце для дракона". Розумію так, що це давня штука, бо ще трохи-часом-подекуди слова не до ладу пнуться. "Тексти" - це не "ессеї", і не філіппіки, і не фейлетони. "Тексти", це коли: "щоб його написати коли не пишеться з учорашнього перепою і в роті коти насрали й не знаєш де ставляться коми тому вивергаєш марево двосторінковим безабзацним плетивом наче фолкнер якийсь йобаний а ти ж не фолкнер ти просто хочеш похмелитись чухаючи в паху після вчорашньої манди що кричала на весь мікрорайон аполінера перед тим як зробити глибокий мінет і запивала оральний дискурс шампанським постмодерно колупаючись у носі..."