ТРИГОЛОВИЙ КІНОЛЕВ
Aug. 25th, 2009 06:42 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegЧесно кажучи, я ні сном ні духом не знав про існування такого львівського кінофестивалю "Кінолев". http://www.idem.org.ua/kinolev/ua/kinolev/ Міжнародного. А тут раптом bndr_ndrj пише й питає координат для організаторів. Одно слово - був. Дивився в підвалі деякі короткометражки. Знаю, що хотів подивитися "Леґедзине", зняте Наомі Умань http://gazeta.ua/index.php?&id=209679&s=accent4. Побачив чималий шмат. Блякле зображення, щопопальний звук. Але... Життя нормальних людей. Такий фільм треба зняти в кожному українському селі. Чи хоч в одному на район. Бо відходять ті люди, ті характери, відходить та психологія, та міміка, відходить той спосіб життя. Людина отак просто наставляла камеру на людей, на їхню роботу - і вийшла Картина. Яка передає Життя більше, ніж спеціально задуманий фільм зі сценарієм, крутими камерами, кранами, світлом тощо. Чому наші кінщики так люблять викрутаси, люблять показати життя крізь дірочку в сраці (чи пісьці), та так показати, щоб нічого ж нормального, природного, живого в тому житті не було? У літературі "вони" це називають "постмодерн", "дискурс" і "тексти", а в кіні як? І чому ця далека від України американська єврейка просто взяла - і показала життя життям?
Увечері на кінофестивалі говорили про Берймана (здається, так правильно вимовляють шведи).
Оце і є Олесь Дзиндра, головний на кінофестивалі ентузіаст і організатор
Трохи доброї музики
А тоді поїхали
і перейменували вулицю Архівну на вулицю Берґмана (Берймана) - на одну годину.
І Мартин на саксі.
Потім пішли на площу Ринок, де львівський міський голова Садовий, якого всі страшенно не люблять, хоч до Космоса йому як до Києва рачки, мав вручати нагороди кінофестивалю. Ми прийшли рівно за графіком, але міські чиновники щось налажали, розпустили симфонічну оркестру та глядачів - а без оркестри і з двома десятками ґав воно було не теє... Добре, хоч самого Садового встигли вловити за рукав, і він, вимучено всміхаючись, тицьнув мені фаянсову голову за вдалий переклад анімаційного фільму "Сезон полювання" - мені, бо я був із нагороджених один, два інші не приїхали. Їм голови дали за нову кіноідею і ще за щось - не пам'ятаю, кому цікаво - дивіться на сайті "Кінолева".
Давши голову, Садовий одразу втік, а я, щоб якось підбадьорити народ, пхнув промову - про те, що мою тяжку працю відзначено оце вже двома нагородами. І обидві - рук мерів, мабуть, тому, що я мерзський перекладач. Перша була подяка від Омельченка, а ця голова - з рук голови Львова. І побажав сам собі, щоб третю нагороду одержувати десь іще західніше, можливо, західніше Ужгорода. А Садовому, навпаки, перебратися головувати десь східніше, скажімо, в Київ. Ги-ги. Жартів ні про мерзського перекладача, ні про східне покликання нелюбого їм Садового львів'яни не збагнули.
А потім гарно танцювала й співала красуня.
І виставили на сцені перші дві голови, котрі не мені. Мою тим часом запакували в коробку.
А це - моя голова, за кльовий переклад українською мовою. До мурашок на спині символічно - якраз на завершення моєї кіноперекладацької кар'єри. У неї зашиті губи!!! Така собі крапка. Крапище. Нічого, за щось інше візьмуся.
Увечері на кінофестивалі говорили про Берймана (здається, так правильно вимовляють шведи).
Оце і є Олесь Дзиндра, головний на кінофестивалі ентузіаст і організатор
Трохи доброї музики
А тоді поїхали
і перейменували вулицю Архівну на вулицю Берґмана (Берймана) - на одну годину.
І Мартин на саксі.
Потім пішли на площу Ринок, де львівський міський голова Садовий, якого всі страшенно не люблять, хоч до Космоса йому як до Києва рачки, мав вручати нагороди кінофестивалю. Ми прийшли рівно за графіком, але міські чиновники щось налажали, розпустили симфонічну оркестру та глядачів - а без оркестри і з двома десятками ґав воно було не теє... Добре, хоч самого Садового встигли вловити за рукав, і він, вимучено всміхаючись, тицьнув мені фаянсову голову за вдалий переклад анімаційного фільму "Сезон полювання" - мені, бо я був із нагороджених один, два інші не приїхали. Їм голови дали за нову кіноідею і ще за щось - не пам'ятаю, кому цікаво - дивіться на сайті "Кінолева".
Давши голову, Садовий одразу втік, а я, щоб якось підбадьорити народ, пхнув промову - про те, що мою тяжку працю відзначено оце вже двома нагородами. І обидві - рук мерів, мабуть, тому, що я мерзський перекладач. Перша була подяка від Омельченка, а ця голова - з рук голови Львова. І побажав сам собі, щоб третю нагороду одержувати десь іще західніше, можливо, західніше Ужгорода. А Садовому, навпаки, перебратися головувати десь східніше, скажімо, в Київ. Ги-ги. Жартів ні про мерзського перекладача, ні про східне покликання нелюбого їм Садового львів'яни не збагнули.
А потім гарно танцювала й співала красуня.
І виставили на сцені перші дві голови, котрі не мені. Мою тим часом запакували в коробку.
А це - моя голова, за кльовий переклад українською мовою. До мурашок на спині символічно - якраз на завершення моєї кіноперекладацької кар'єри. У неї зашиті губи!!! Така собі крапка. Крапище. Нічого, за щось інше візьмуся.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-08-25 04:41 pm (UTC)