НАБОКОВЩИНА

[zieg]

ТОПОЛЯ

Тополя між будинкових долонь
У лозоходство свячена, либонь,
Зітхає як! З хлоп'ятком милим
Щовечора дівчина в білім
За колом світла при постелі
Являється з безмовної пустелі.

На стілець, де на спинці піджак
Сідає дівчина; на другий - юнак.
Не мушу уявляти далі:
Я бачу їх, мов знімок у журналі.
Він оперся на коліна –
Квола парникова тополина,
А вона – вона тримає
Тьмяне дзеркальце, що відбиває
Її, мене, шматочок тину
І згадану вже деревину,
Колони ґанку трохи збоку…
То липень був сімнадцятого року.
Це срібне тло усіх моїх
Нікчемних вад і хибних віх,
І Populus, що наче з діжки
Хлюпнув минулим в білість ліжка.
Зазначу: слова не лунали,
Я читав у постелі журнали
Чи поеми, чи вірші; зазначу:
Моя це сорочка, й піджак мій неначе
І не пророк може вгадати:
Я встану піджак поправляти.
1952

Дещо можна було б поправити, але вже не хочеться...

І оригінал:

THE POPLAR
Before this house a poplar grows
Well versed in dowsing, I suppose,
But how it sighs! And every night
A boy in black, a girl in white
Beyond the brightness of my bed
Appear, and not a word is said.
On coated chair and coatless chair
They sit, one here, the other there.
I do not care to make a scene:
I read a glossy magazine.
He props upon his slender knee
A dwarfed and potted poplar tree.
And she – she seems to hold a dim
Hand mirror with an ivory rim
Framing a lawn, and her, and me
Under the prototypic tree,
Before a pillared porch, last seen
In July, nineteen seventeen.
This is the silver lining of
Pathetic fallacies the sough
Of Populus that taps at last
Not water but the author’s past.
And note: nothing is ever said.
I read a magazine in bed
Or the Home Book of Verse; and note:
This is my shirt, this is my coat
But frailer seers I am told
Get up to rearrange a fold.
1952