СВИНЯЧІ ХВОСТИКИ

[zieg]

Дратує мене совина звичка виходити з кінозалу, щойно з'явилися перші рядки фінальних титрів. Люди заплатили чималі гроші за квиток, і не хочуть послухати музички, яка буває досить навіть непогана (як у "Шреку"), не вірять, що в титрах може бути якась цінна інформація, а на титрах може вигулькнути якась картинка. Однае дратує мене також новітня звичка американських кінщиків довішувати до своїх фільмів якийсь посткоїтальний люст, як я це ніжно називаю. Уже пройшли всі титри... і раптом знову шматок кіна. Який часом має велике значення для сюжету - завершує його, скажімо, чи посилює акценти. Чи прокладає місточок у продовження. Як у "Піратах Карморя-3". Може, американський глядач полюбляє вчитуватися в прізвища постачальників провізії чи заступників третього механіка студійного гаража і кінодоважок йому - вельми в кайф. Може, в американських великих кінотеатрах глядачі так довго виходять, що післяфільмові кадри їх доганяють і радують перед поїздкою по гайвею додому. Але з наших манюніх кінозальчиків глядач уже встигає зайти у вагон метро, коли на екрані порожнього залу з'являється "постфінальний епілог". На ці епілоги йде чимало часу - на переклад, на синхронний текст, на запис. І все воно - совам під хвіст.