І ТИ, БРУТЕ

[zieg]

                            заслужив шенґенську візу...

Перший почав Андрухович. "Стою я на розі Гіммельдоннерветтерплятц, чекаючи на приміський "Боїнґ" до Брюсселя, і міркую про європейські бюрґерські вартості, а ви там, рагулі й кугути, налізли до мого рідного Станіславова, роблячи його негідним корони найяснішого цісаря Франца-Йосифа". Або, рекреаційніше: "Я тут у Шварцвальді людина, а ви там гімно і в гімні". За такі тексти Андруховичу дають еуропейські стипендії та ґранти. Добре, що до писання він ледачий, тому невиїзних рагулів нечасто тицяє пикою в продукти харчування. А от якби він був колумністом, як Пиркало, то мав би нагоду товкти їх щотижня. "Здрастуй, кумо. Проїздом з Ріміні в Барселону я з чоловіком-американцем зробила ремонт у своємо лондонському будинку й сиджу зараз біля каміна з чинзано, а ти там їси пиріжки з собачатиною і мрієш стати заробітчанкою". Або, скромніше: "Я тут у Лондоні людина, а ви там гімно у гімні".
Ще одного колумніста, Миколу Рябчука, досі читав неуважно. А це вчитуюсь у "Газеті по-українськи": "...подалися ми з дружиною до Чінкветтере - мальовничого парку в горах над Ґенуезькою затокою....", а ви там, совки, в бетон цементу не кладете, тому й гинете. "Я в Европі, а ви в лайні".
Аж таке тут у нас лайно, що мало ким читані писуни та літературознавці мають час і гроші валенсатись по світах і навіть ставати віце-прем'єр-міністрами. Бо велика їхня вага у створенні суспільного продукту, не менша, ніж у модельки мані растопиркіної чи дизайнерки діани дорожкіної.
Люблю читати колонки від Жежери. Пише собі чоловік про старі віники і це не образливо.

Comments

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Ну, дорвався народ до Захiдного Життя i дуже з того радiє ;))
Феномен жебрака, що виграв у лотерею мiльйон (жебрацтво, це стан душi).

А з iншого боку: от живеш ти за кордоном, i тобi там подобається. І пишеш: "а у вiдпустку ми поїхали до Парижу i сходили до Лувра". Бо тобi просто цiкаво цим подiлитися, без заднiх думок.

А тобi з Батькiвщини вiдписують: "Ти чого випендрюєшся?! Натякаєш, що ми - у лайнi?!"

[promonaut.livejournal.com]

головне, щоб читали, бляді

[behemotyk.livejournal.com]

Так, я, до речі, одного разу написала на замовлення редакції про злачні місця Стокгольму (у туристичний додаток до газети), так мене теж знайомий звинуватив, що я вимахуюсь.
Тут питання сприйняття цікавіше, ніж питання написаних текстів. Ну не люблять люди чужий успіх.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Колись давно, чи наприкінці пєрєстройки, чи на початку незалежності, була така нашуміла стаття Оксани Пахльовської в "Літературній Україні" - "Старт з руїн космодрому". Дуже багато містилося в тій статті правильного й "посутнього". А зокрема був, як тепер кажуть, "наїзд" на українських мовознавців, що немає великого, томів на три, українсько-італійського чи італійсько-українського словника. Відтоді минуло 20 років, пані пахльовська завідує катедрою в якомусь великому італійському університеті... А словника нема. Зате є успіх.
P.S. Ну не завідувачам же складати словники!

[behemotyk.livejournal.com]

Я ось не впевнена, що випадок Пахльовської є "історією успіху".
Я за Андруховича з Рябчуком готова, як кажуть на речових ринках та в тамбурах потягів, "вписатись", бо знаю, скільки корисного вони зробили, а за Пахльовську не готова.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

А чого ж - особистий успіх.
Але загалом ми дискутуємо не про те. Та спочатку - прадавній анекдот. Одному сільському парубкові купили нові чоботи й годинника. От і іде він з понтом по селі, чоботи риплять... Аж тут собака з-за тину як вискочить! Як почне на парубка гавкать! А порубок важно так став, рукав закотив, на годинника дивиться та й каже: "Зараз як дам тобі своїм новим чоботом, то по моїх нових часах через п'ять минут здохнеш".
От і герої нашої суперечки вельми часто нагадують того парубка. Про се й був мій перший-найперший пост. А не про все інше, про що ми чубилися потім. От. Розжував. Наче для свого шестирічного сина.

[behemotyk.livejournal.com]

А Гемінгвей, коли пише про Париж, Вам цього парубка не нагадує?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

О! Нагадує. Тільки вміння "падмєчать острим ґлазом" побільше. І, кхе-кхе... талантику.

[behemotyk.livejournal.com]

Вміння і талант наразі порівнювати некоректно. Гемінгвей вже є частиною канону, і це впливає на наше сприйняття, тоді як Андрухович - ось він, поруч.

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Ми ще пам'ятаємо часи, коли пепсi-кола - це був такий екзотичний напiй, що iснує тiльки у Москвi, а гамбургер - така дорога екзотична їжа, а Макдональдс - шикарний ресторан.

На приклад, я собi дуже добре уявляю, що мала вiдчувати людина, яка перше у життi зайшла до Макдональдсу, прилюдно з'їла гамбургер i запила його кока-колою :))

Не люблю МкДоналдс.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Там не танцюють і горілки не подають.

Re: Не люблю МкДоналдс.

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

:-))

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Колись у Москвi, у студентськiй компанiї мiй тато пригадав, як вони в Одесi їли булочки з кифiром. А спiврозмовником був хлопець з якогось дуже бiдного регiону (чи мiста? чи села?), де булочка тодi вважалася чи не за розкiш. І дуже той хлопець образився на такий випєндрьож зажравшихся мажорiв...

До речi, я його розумiю. Сам би, мабуть, так зреагував. Особливо у 18 рокiв.

[behemotyk.livejournal.com]

От власне! Чомусь такі прозаїчні побутові деталі, як вокзальна станція десь у Німеччині, сприймається як випендрьож.