Агентурне

Оце один довбень щось булькнув про відокремлення Галичини, і мені воно нагадало...

У нашому селі жив хлопець на прізвище Болдирєв. На відміну від гібридного довбня, цей був етнічний залісець - чогось їхню родину до нас занесло. Утім, залісців часто носить нечиста по світі. Був він на кілька років за мене молодший і я його, власне, не знав. Познайомився, аж коли він прийшов з армії. Виявилося, що в армії він писав вірші, навіть стройову пісню для полку зваяв - і тому почав спілкуватися з моїм другом, теж поетом, навіть членом Спілки письменників. І друг почав активно того хлопця навертати до буржуазно-націоналістичної ідеології. Мене це дивувало - все ж таки залісець. Це тепер я знаю, що з них виходять полум'яніші українські патріоти, ніж з багатьох чистокровних хахлів. А тоді ж були 70-і роки...

Одно слово, якось за розмовами про поезію перехилили ми добрячу порцію патріотичної бурячанки, і той Болдирєв розклеївся. Розколовся. Зізнався.

Виявляється, в армії він був стукачем - так його якось обкрутили, що відмовитися не зумів. Завдяки цьому на ДМБ пішов кандидатом у члени КПСС і думав, що попереду його чекає кар'єра, а про стукацтво забуто. Та де там. Не побув удома й кілька днів, як викликають його в райцентр, в районне КГБ - тоді їх щойно запровадили в районах, бо були тільки обласні. Усю його стукацьку справу переслали з Далекого Сходу, де він служив, сюди, а тут мали агента використовувати за призначенням.

Говорив з ним, каже, молодий хлопець, лейтенант. Розмова пройшла чудово, на високому ідейно-політичному рівні. Після розмови той лейтенант запросив нового агента в ресторан. І там бійці невидимого фронту добряче нажерлися. До того, що наш поет ходити не міг, не те що їхати в рідне село. Тож лейтенант запропонував йому переночувати в нього. Як зайшли, так і попадали на диван.

"А серед ночі, - розказує хлопець, - чуствую, як з мене стягують штани. Вобше. І труси тоже. І той літінант починає тицяти мені в сраку члєном. Я лежу, все понімаю, но такий п'янющий, шо не можу отодвинуцця. Моє спасєніє, що він тоже був п'янющий і в нього не стояв".

Воістину - "наша служба і опасна, і трудна..."

Над ранок трохи протверезівши, поет тихенько чкурнув з явочної квартири й першим автобусом приїхав додому. Як розвивалась його дальша кар'єра, не знаю. Чи вважалося, що він повноправний сексот, якщо не пройшов ініціації? Хтозна.

А от оцей нинішній Болдирєв, видно з усього, був завербований по-справжньому.