Ето вам нє Сосюра какая-то!

1989 року я був у експедиції Товариства Лева "Дністер-89". І якогось дня ми отаборились коло одного села, назви не пам'ятаю, але там був дуже рівний берег, метрів 200, а потім - раз! - крутий пагорб, з ледь чи не вертикальними стінами, метрів 30 заввишки. На тому пагорбі у сиву давнину було якесь городище, археологи його свого часу розкопували, потім поставили табличку "Охороняється" та й зникли. Ото під тим пагорбом ми розіп'яли свої шатра. А місцеві хлопці, років по 8-9, не розібралися, хто такі стоять, подумали, що звичайні туристи, і вирішили полякати. Позалазили ввечері на той пагорб та й ну звідти кричати страшне-престрашне бандерівське гасло, за яке ще рік тому (а при бажанні і тоді) можна було й сісти: "Слава Україні!" А щоб було ще страшніше, хлопці дещо додавали від себе. І звучало згори таке: "Слава Україні, БЛЯДДДЬ!"
От мені на цьому білборді чого не вистачає. Якби там було написано: "Любіть Україну, БЛЯДЬ!" - сприймалось би як Президентський Указ.

Рябчукове інтерв'ю

пробував читати - http://zaxid.net/article/90747/. На шостому "дискурсі" в одному абзаці покинув. Розумні ж речі часом говорить сей чоловік. Ну невже не можна те саме сказати без запихання "дискурсу" в кожне речення?

Люди-три.

Соціально-демографічна картина центрально-українського села така: пенсіонерки, яких по одній на день одвозять на цвинтар та жменька гірких п'яниць. П'яниці, вони ж алкоголіки, тяжко квасять щодня, бо роботи нема, а є сіра безнадія, котра призводить ліричного героя до запою. Втім, якби робота й була - на фіга вона їм? Якщо п'яницям треба копійку, то вони здають на брухт, де що вкрадуть металеве - батареї з порожніх хатів, необачно виставлені для просушки люминьові каструлі пенсіонерок, огорожки з цвинтаря, дзвін з церкви, бронзову зірку з пам'ятника.
Є кілька сімей не п'яниць, але вони теж у літах, з хазяйством-гусьми-свиньми-здачею-молока засралися і скоро перейдуть у категорію "по одній на день".
І на цьому тлі - єдиний чоловік, який не п'є, толковий, не дурний, машина з причепом, трактор з культиватором, дисками, сівалками, копалками. Науково закладений садок з пальметних яблунь, сортова картопля, сортова капуста, агротехніка, передовий досвід. На подвір'ї порядок, побілено, розставлено, підметено, завжди допоможе сусідам виорати, привезти, прикрутити. Якщо йому треба копійку, то він приймає брухт од алкашів - батареї з порожніх хатів, необачно виставлені для просушки люминьові каструлі пенсіонерок, огорожки з цвинтаря, дзвін з церкви, бронзову зірку з пам'ятника. "Мені ж якось жити треба", - каже.
Отаке.