ВОСЬМИЙ ВІДМІНОК

Є такий страшний-престрашний прийменник "по". Його всі бояться. І хоч новини, долаючи страх, ще відстало дивляться ПО телевізору, зате довідки вже безстрашно наводять ЗА телефоном. Я теж періодично зазираю за телефон, однак поки що там довідок не бачив... Намагаючись іти в ногу з калиновою, я, як і всі, ходжу не по тротуару, а тільки тротуаром. А як чую куркульську пісню "По дорозі жук, жук, по дорозі чорний...", то одразу затягую свідомої "Яром-долиною", чи обивательської "Ой гуляла дівчина бережком", чи загалі просовєцької "Степом, степом..." Та не переспівати мені того майстра слова, що написав у газеті: "Муха лазить яйцями..." Дуже образно. Але ж. "Яром-долиною", "степом, степом", "бережком" - це як? Це "де"? Чи це "кудою"? Тільки не треба мені впарювати, що це орудний відмінок. Це не орудний. Це відмінок, якого ледачі й недалекоглядні мовотрохизнавці не зафіксували. Назвімо його ШЛЯХОВИЙ. Його питання - "кудою". Поставити можна після місцевого перед кличним. Отакий мій внесок у розвиток і збагачення рідної мови. На здоров'я.